Головна » Файли » Географія 10 клас

Аргентина
07.02.2016, 12:13
Аргентина

Аргентинська Республіка
Назва походить від іспанського «argento» – срібло 

Площа — 2,8 млн км кв
Населення — 34 млн чоловік.
Столиця — Буенос-Айрес. 

 

Адміністративний поділ: 22 провінції, одна національна територія (teritorio nacional) і один федеральний столичний округ (distrito federal). Провінції діляться на департаменти (departamento).

Державний устрій — федеративна респуб¬ліка. 
Глава держави – президент.
Законодавча влада здійснюється Національним конгресом (El Congreso Nacional), який складається з двох палат: Сенату (Senado) і Палати депутатів (Camara de Diputados).
Найвищий виконавчий орган – Кабінет міністрів.

Інші великі міста - Кордова (2 млн. мешканців), Росаріо (1,1 млн.), Мендоса (800 тис.), Ла Плата (700 тис.).

Державна мова – іспанська.
Етнорасовий склад. 85 % білі, 15 % – метиси та індіанці.
Релігії. 90 % – католицизм, 2 % – іудаїзм.

Валюта. Аргентинське песо = 100 сентаво.

 

Місце у світі

 

Аргентина — одна з трьох найбільших країн Латинської Америки і найрозвинутіша серед них. У світі вона виділяється пере¬дусім своїм сільськогосподарським експортом.
Величезна територія Аргентини простягається з півночі на пів¬день на 3700 км і лежить у тропічному, субтропічному й помірному поясах. Головними її частинами є Ґран-Чако і Месопо¬тамія на Півночі, Пампа, Патагонія та Анди з Підмонтом. Аргентина не має значних мінеральних ресурсів, головне її багатство — земля.
За часів іспанського панування Аргентина була далекою окраї¬ною віце-королівства Перу. Вона не мала золота і срібла, не мала також тропічних експортних культур, була рідко заселена й інтерес до неї був незначним. Зв'язки з нею здійснювалися не морем, а через Ліму та Анди. В другій половині XIX ст. саме сюди, вже в самостійну Аргентину, спрямувався потік нових мігрантів з Європи. Це були італійці, а також вихідці з Центральної та Східної Європи. Нова міграція супроводжувалася бурхливим розвитком країни. Освоєння Пампи, залізничне і портове будівництво, експорт м'яса і вовни в Європу зробили Аргентину багатою. Буенос-Айрес один час вважав¬ся четвертим містом світу. Після світової кризи 30-х років XX ст. вузька аграрна спеціалізація стала гальмом у подальшому розвитку країни. Диверсифікація господарства тільки зараз почала давати свої плоди.

 

Склад території та економіко-географічне положення

 

Займає південно-східну частину Південної Америки. З півночі на південь простягається на 3,5 тис. км (від району Ла Кьяка, на кордоні з Болівією, до Вогняної Землі, Ушуайя - на крайньому півдні) і з заходу на схід - на 1,4 тис. км (у найширшій частині). 
Має сухопутні кордони з Болівією - 832 км, Бразилією - 1 224 км, Чилі - 5 150 км, Парагваєм - 1 880 км, Уругваєм - 579 км. 
Довжина берегової лінії - 4 989 км. 
Територіальні води - 12 морских миль. 
Економічна зона - 200 морських миль. 
Континентальний шельф - 200 морських миль.

 

Клімат

 

Аргентина лежить у трьох кліматичних поясах: тропічному, субтропічному і помірному. Середньорічні температури коливаються від +24С на півночі до +5С на півдні. Клімат країни формується переважно під впливом морських повітряних мас з Атлантичного океану. Проте більше ніж половина території лежить у зоні недостатнього зволоження, що пов'язано з розташуванням гірських систем, які затримують вологі вітри. На більшій частині території країни клімат помірний. На північному сході - клімат субтропічний, вологий, зима м'яка. На півдні країни набагато холодніше і більшу частину року йдуть дощі. У Буенос-Айресі літні місяці дуже спекотні, і більшість жителів відразу після Різдва виїжджають відпочивати. У січні і лютому місто пустіє. Взимку для європейців погода дуже приємна, температура знижується, але не набагато. 

 

Рослинність

 

Розташування Аргентини в трьох кліматичних поясах створює умови для росту на її території різноманітної рослинності: від тропічних лісів на півночі до напівпустель у Патагонії і Пуна-де-Атакама. 
У Гран-Чако поширення рослинності залежить від забезпечення вологою. У долинах рік ростуть вічнозелені ліси і гаї, переважно з воскової пальми. Відкрита східна частина Гран-Чако вкрита злаковою рослинністю, західна, де значно сухіше, ксерофітною чагарниковою рослинністю типу "монте" з колючих акацій, кактусів, мімоз. Третина території Гран-Чако вкрита сухими лісами, в яких особливу цінність становить дерево квебрахо (з іспанської - "зламана сокира"). Воно має дуже тверду деревину, а в його корі міститься танін - речовина, з якої отримують дубильний екстракт. 
Зустрічаються тут дерево гуаякан, що дає тверду деревину чорного кольору, чаньяр - з їстівними плодами, схожими за смаком на фініки. 
У північному Межиріччі ростуть вологі субтропічні ліси. Тут поширені араукарії з цінною деревиною, кедр, лапачо та астроніум, смола якого використовується для отримання скипидару. 
Далі на південь переважає чагарникова рослинність, заболочені території вкриті очеретами, тростинами, лататтям, а піднесені сухі - луками з багатим трав'яним покривом. Зустрічаються розріджені ліси з акацій, мімоз, страусового дерева, на берегах річок - пальмові гаї. 
Простори Пампи - пасовища, частина яких розорана і використовується під землеробство. У перекладі з мови індіанців-кечуа "Пампа" означає "позбавлена деревної рослинності". Колись степи Вологої Пампи були вкриті численними злаками (ковила, перловник, дике просо) і барвистим різнотрав'ям. Але з розвитком землеробства тут почали розмножуватися бур'яни, і степи втратили свій початковий вигляд. 
У Сухій Пампі поширена ксерофітна рослинність: низькорослі дерева, колючі чагарники, жорсткі трави. Аналогічна рослинність поширена на захід від Пампи, у міжгірних долинах, де жорсткі злаки і ксерофітні чагарники чергуються з кактусами. 
Рослинний покрив Патагонії має напівпустельний характер. Деревної рослинності майже немає, крім вербових лісів по долині ріки Ріо-Негро. Долини рік вкриті луками із злаків. На плато, де сильні вітри і літня спека, ростуть подушкоподібної форми чагарники і жорсткі злаки. Лише на північ від річки Ріо-Негро зустрічаються чагарники аргентинського м'ятлика, ковила, типчак, вівсяниця. Злакові степи поширені і в передгір'ях Анд. 
Вологі східні схили Прекордільєр на висоті від 400 м до 1600 м вкриті густими лісами, переважно лаврами, від 1600 м до 2500 м - вільховими лісами, які вище змінюються злаковими степами. 
На східних посушливих схилах Анд - бідна напівпустельна рослинність. В Пуна-де-Атакама поширені жорсткі злаки і ксерофітні чагарники. 
На південь від 37° пд. ш., де випадає більше опадів, у передгір'ях Анд зустрічаються ліси буку з підліском з бамбука і папороті. У вологих Патагонських Андах - густі змішані ліси з хвойних, вічнозелених і листяних дерев. Серед них зустрічаються ендеміки. 
Ліси займають 21,6% території Аргентини.

 

Тваринний світ
 
Тваринний світ Аргентини не такий багатий і різноманітний, як в інших країнах Південної Америки, але він має чимало ендемічних видів. До них належать пампаський олень, пампаська кішка, магеланова собака. Вони мешкають в Андах, їх передгір'ях і в малонаселених областях Патагонії. 
З хижих звірів зустрічаються: на півночі країни – ягуар, реліктовий очковий ведмідь, пума (Чако і напівпустелі Патагонії). 
На відкритих просторах багато броненосців і гризунів (віскаша, мара, туко-туко та інші). На берегах водоймищ мешкають нутрії і видри. 
В Андах мешкають ендемічні тварини, серед них: два види лам - вікунья і гуанако, але нині вони зустрічаються рідко, і маленькі гризуни чинчильї (шиншили), які через своє м'яке сріблясте хутро майже повністю винищені. 
У країні багато птахів: південноамериканський страус-нанду, теру-теру, різні види папуг та інші. У лісах зустрічається колібрі. 
На болотах і озерах безліч водоплавних птахів з яскравим забарвленням. На берегах водоймищ зустрічаються фламінго і чапля. У саванах і лісах багато змій і ящірок. 
Для охорони рослинного і тваринного світу створені національні парки (Лос-Гласьярес, Науель-Уапі, Ланін, Лос-Алерсес та інші).

Гідрографія
 
Серед водних ресурсів Аргентини головна роль належить річкам. Більшість з них має стік в Атлантичний океан. Найбільш розвинута річкова мережа на північному сході країни, де дві багатоводні ріки Парана та Уругвай зливаються в гирло Ла-Плати. За довжиною і площею басейну ріка Парана є другою річкою Південної Америки після Амазонки. На території провінції Місьонес вона тече в скелястій ущелині і рясніє порогами і водоспадами. Нижче, виходячи з ущелини, зливається зі своєю головною притокою - річкою Парагвай. Нижче гори Дьяманте Парана розширюється до 50 км, а після впадіння у неї річки Уругвай утворює естуарій Ла-Плати шириною до 300 км. 
Річки Парана, Уругвай і Парагвай мають нерівномірний режим стоку з літньо-осіннім максимумом і переважно дощове живлення. Рівень води дуже коливається, тому нерідкі повені, що завдають великих збитків країні. 
Найбільші річки північної Аргентини - це притоки Парани: Пількомайо, Ріо-Бермехо, Ріо-Саладо. Вони течуть по рівнинній місцевості, влітку розливаються; взимку, в посушливий період, міліють. 
Гірські річки Анд мають льодовиково-дощове живлення і відрізняються рівномірним режимом стоку. Вони несуть багато уламкового матеріалу і, не отримуючи додаткового живлення, губляться в піщаних рівнинах. 
Ріки Патагонії - Ріо-Негро, Ріо-Колорадо, Чубут, Ріо-Десеадо, Санта-Крус беруть початок в Андах і течуть глибокими і вузькими долинами в Атлантичний океан. Вони маловодні, порожисті і мають змішане льодовиково-снігове живлення. 
Майже третина території Аргентини або безстічна, або має тільки внутрішній стік. Це центр області Гран-Чако, замкнуті улоговини Прекордільєр, обширні простори західної і південної Пампи. Тут річки короткі, часто губляться в пісках або в солоних озерах. Ці райони потерпають від нестачі питної води. 
У країні багато озер, особливо в Патагонії і в північній частині межиріччя рік Парани та Уругваю. У Патагонії озера переважно льодовикового походження. Найбільші з них: Буенос-Айрес, В'єдма, Лаго-Архентино, Науель-Уапі. 
 
Населення 
 
Аргентинці на 85 % — європеоїди. Метисизація (іспанці переїжджали в Новий Світ без жінок) мала місце, але була незнач¬ною через нечисленність як індіанців, так і іспанців. Імміграція XX ст. з Європи включала і чоловічу, і жіночу стать. Негрів-рабів сюди не завозили, бо тут не було плантацій. Сучасні демографічні процеси в Аргентині характерні більше для Європи, ніж для Латинської Америки. Важливий момент — високий рівень урбаніза¬ції. 88 % населення — жителі міст. Це зумовлено системою великого землеволодіння в сільській місцевості і традиційно невеликою пот¬ребою там у робочих руках. Іммігранти XIX ст. з Європи одразу ж осідали в містах. Населення розміщене вкрай нерівномірно. Величезні простори Анд, Патагонії і Ґран-Чако майже не заселені через несприятливі рельєф і клімат. Понад 2/3 аргентинців живуть у межах Пампи.
В промисловості зайнято 20 % працюючих і вони створюють 24 % ВНП, в сільському господарстві, відповідно, 12 % і 15 %.
 
Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: географія 10 клас, країни світу, Аргентина
Переглядів: 44 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]