Головна » Файли » Географія 10 клас

Франція
07.02.2016, 10:31
ФРАНЦІЯ 
 
Французька Республіка.

Назва країни по етноніму німецького племені — франки.

Площа — 552 тис. км кв. 
Населення — 58,1 млн чоловік. 
Столиця — Париж. 


Державний устрій — республіка.

Адміністративний поділ. Франція розділена на 96 адміністративних одиниць — департаментів. Особливий статус заморських департаментів мають Гваделупа, Мартініка, Французька Полінезія, Французькі антарктичні території, Гвіана, Реюньон, острови Сен-Пьер, Майотта, Мікелон, Уолліс і Футуна. У Франції 22 історичні провінції (Бретань, Бургундія, Лотарингія, Наварра, Прованс і т. д.). Крім того, Франція володіє обширними заморськими територіями, до яких відноситься ряд островів в Тихому океані. Це Нова Каледонія, Французька Полінезія, Франції належать також острови Уолліс, Футуна, Південні землі і Французька Антарктика.

Форма правління. Республіка. 
Глава держави. Президент, що обирається строком на 7 років. 
Найвищий законодавчий орган. Двопалатний парламент (Національні збори, що обираються на 5 років, і Сенат, термін повноважень якого 9 років). 
Найвищий виконавчий орган. Уряд.

Крупні міста. Марсель, Ліон, Лілль, Бордо, Тулуза, Ніцца, Нант, Страсбург, Тулон, Руан.

Державна мова. Французька. 
Релігія. 90% — католики, 2% — протестанти, 1 % — мусульмани, 1 % — іудеї. 
Етнічний склад. 94% — французи, 5% — португальці, алжирці, італійці, іспанці, вірмени, марокканці, турки.

Валюта. Євро = 100 центам.

 

Місце у світі 
 
Франція — одна з тих країн, внесок яких в історію й культуру світу особливо значний. В XVII—XVIII ст. за кількістю населення і економічним потенціалом Франція була найбільшою країною Європи. Французька мова перетворилась на міжнародну мову світського товариства і дипломатії. Величезний вплив на розвиток людства справила Французька буржуазна революція кінця XVIII ст. Французька колоніальна імперія за своїми розмірами поступалася лише британській. Незважаючи на воєнну поразку в 1940 р., Франція після другої світової війни виявилася спроможною зміцнити свої економічні й політичні пози¬ції, стала одним із засновників ЄС і тепер за розмірами ВНП посідає четверте місце серед шести головних економічно розвинених країн, після США, Японії і Німеччини. 
 
Склад території та економіко-географічне положення 

Франція лежить на заході Європи. Крім континентальної частини, до її складу входить острів Корсика. Особливості географічного положення Франції: широкий вихід в Атлантику і Середземне море (Франція одночасно є північно-атлантичною і середземноморською країною, її морський кордон довший за сухопутний); наявність на кордонах гірських систем Альп і Піренеїв (Піренеї важкопрохідні і шляхи в Іспанію обходять їх вузькими прибережними низовинами, в Альпах є чимало зручних перевалів); сусідство на півночі й сході з найрозвинутішою частиною Західної Європи, що простягнулась від Центральної Англії До Північної Італії. 
Положення Франції на шляхах, які з'єднують Середземномор'я і північний захід Європи, сприяло її ранньому економічному розвитку. Вже стародавня Галлія вважалась чи не найбагатшою частиною Римської імперії. Головним для зовнішніх стосунків Франції завжди був її східний сухопутний кордон, особливо його північна частина. 
Тут проходять найважливіші трансєвропейські шляхи, і звідси тричі (в 1871, 1914 і 1940 рр.) Франція зазнавала воєнного нападу з боку Німеччини.

 

Клімат 

Францію можна умовно розділити на п'ять кліматичних зон. Найменша з них – гірські райони, де температура повітря зазвичай на 5 °С нижче, ніж в цілому по країні. Друга кліматична зона — на сході країни, вона відрізняється великим коливанням температур протягом року. Взимку тут біля 0°С, а літом температура досягає +30°С. Побережжя Середземного моря і долина від Рони до Ліона відноситься до субтропічної середземноморської кліматичної зони. Гірські масиви Альп заважають проникненню теплих циклонів в глиб країни з південного сходу, завдяки чому складаються особливі кліматичні умови в прибережних зонах Ліонського затоки. Центральна частина країни складає ще одну кліматичну зону — атлантичну. Вона практично не відрізняється від середземноморської по кількості опадів — її відмінність полягає в більшому коливанні температур. І остання — п'ята — кліматична зона розташована уздовж побережжя Атлантики. Вологість повітря і рівніший характер коливань температури визначаються близькістю морить. Опадів зазвичай випадає 600-1000 мм в рік, в го¬рах — 2000 мм і більш.

 

Флора 

24% територій займають ліси, в яких ростуть горіх, береза, дуб, ялина, каштан, липа, пробкове дерево. На побережжі Середземного моря виростають пальми і цитрусові.

 

Фауна 

Для фауни Франції характерні наступні представники: лисиця, ведмідь, вовк, борсук, лісовий кіт, олень, кабан, косуля, білка, заєць, лань; у горах — гірські козли, змії. Птахи — куріпка, рябчик, бекас, фазан, вальдшнеп, сорока, дрізд, горобець, голуб, яструб.

 

Річки і озера 

Найбільші річки Франції — Сена, Рона, Луара, Гаронна. 
Річкова мережа розвинена добре. Верхів'я річок та їх притоки близько розташовані одне до одного і вже давно з'єднані каналами. Найбільш зручна для судноплавства Сена. Режим Луари і Ґаронни складний. Найважливіше значення для сухопутних зв'язків іще з давніх часів має долина Рони і Сени, яка розділяє Альпи і Центральний масив.

 

Господарська оцінка природних умов і ресурсів 

За площею Франція є найбільшою країною Західної Європи. Понад 3/5 території становлять рівнини, які тягнуться суцільною смугою від бельгійського кордону до Піренеїв. Гірські території (Арденни, Воґези, Центральний Французький і Армориканський масиви) належать до середньовисотних, сильно зруйнованих і вирівняних. 
Надра Франції багаті на залізні руди (Лотарингія), боксити (Прованс), калійну (Ельзас) і кам'яну (Лотарингія) сіль, уранові руди (Центральний масив). На паливні ресурси країна бідна. Вугільні басейни — Північний (одне ціле з бельгійським) і Лотаринзький (одне ціле з Саарським) — невеликі та економічно невигідні. Нафти і природного газу практично немає. Значними є ресурси гідроенергії та енергії припливів. 
Важливим природним багатством Франції є її кліматичні умови і родючі рівнинні землі. Більша частина країни лежить у південній смузі помірного поясу. Зима м'яка, літо тепле. Клімат морський, опади рівномірні впродовж усього року. Річна сума їх понижується з заходу на схід від 1200 до 600 мм. На південному узбережжі й Корсиці клімат субтропічний середземноморського типу. Майже 1/5 території країни залишається вкритою лісом. 
Природне середовище Франції порівняно мало забруднене, багато земель охороняється. Дуже значними є рекреаційні і туристські ресурси.

 

Населення 

Понад 85 % населення — французи. Це нащадки кельтських племен (галлів), які були завойовані і романізовані Стародавнім Римом. Французька мова належить до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Назва країни походить від назви германських племен франків, які захопили Галлію в V-VI ст., але незабаром самі були асимільовані місцевим населенням. Крім французів, на окраїнах невеликими групами живуть корсиканці, каталонці, баски, бретонці, фламандці, ельзасці, які є нащадками аборигенного населення або за своїм походженням і мовою близькі до сусідніх народів. Найбільшою серед цих груп є ельзасці на кордоні з Німеччиною, які говорять німецькою та французькою мовами. За своєю релігією більшість французів є католиками. За межами Франції французькою мовою розмовляють франко-канадці, валлони (Бельгія) і франко-швейцарці. Французька мова також має офіційний статус у більшості колишніх колоній Франції, особливо в Африці. 
Демографічні показники населення Франції однотипні з іншими розвиненими країнами. Специфічним є те, що низький природний приріст унаслідок парцеляризації сільського господарства став реальністю тут ще в XIX ст. З ним пов'язана інтенсивна імміграція. За 1850—1914 рр. в країну в'їхало 4,3 млн іноземців, а між першою та другою світовими війнами ще 3,0 млн. Переважали трудові мігранти, хоча чимало було й політичних. Зараз 7 % населення франції становлять іноземці. В основному це робітники. Найбільше серед них італійців, іспанців і португальців; із колишніх колоній — алжирців, із Центральної Європи — поляків. Еміграція з Франції ніколи не набувала таких масштабів, як із Великобританії. Най¬більшим було переселення французів у XVII—XVIII ст. до Канади. 
Середня густота населення у Франції (105 чоловік на 1 км кв) значно менша, ніж у її північних та східних сусідів. Межа внутрішніх відмінностей проходить по лінії Гавр — Марсель: на схід від цієї умовної лінії густота населення більша, на захід — менша. Макси¬мальних показників густота населення досягає у Фландрії, в басейні Сени, долинах Рейну і його приток, Рони і Ґаронни, на узбережжі Бретані і Провансу. 
Понад 78 % французів живуть у містах. Характерною є домінуюча роль Парижа, де мешкає 1/6 всього населення. З інших тільки метрополітени Ліона і Марселя мають трохи більше мільйона жителів. Переважають малі і середні міста, а в сільській місцевості — хутори і невеликі села. Такий тип розселення спричиняє маятникові міграції. Так, 80 % працюючих на автомобільному заводі компанії «Пежо» в маленькому містечку Сошо проживають у навколишніх поселеннях. Така ж картина на металургійному комбінаті в Дюнкерку. 
Міста Франції, як правило, старовинні і багаті на історичні та архітектурні пам'ятки і мистецькі скарби. Основний їх каркас виник Ще за часів Стародавнього Риму.

 

Загальна характеристика господарства 

Після другої світової війни в економіці Франції сталися великі зміни значною мірою завдяки цілеспрямованій державній політиці. 
У 60—70-х роках за темпами економічного розвитку Францію випереджала тільки Японія. Господарство було модернізоване на новій технічній основі, його структура стала сучасною, а конкурентоспроможність високою. У Західній Європі промисловість Франції поступається лише німецькій. Франція є піонером у розвитку швидкісних транспортних систем. 
В економіці Франції держава відіграє більшу роль, ніж в інших розвинених країнах. Під її контролем перебувають банки і страхові компанії, енергетика (вугільна, газова і електроенергетична галузі), залізничний транспорт, великі підприємства, наукові дослідження в атомній та аерокосмічній промисловості. Держава визначає пріори¬тетні напрямки і планує їх розвиток. 
У Франції розвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві становить 6 % і вони створюють 4 % ВНП, у промисловості й будівництві, відповідно, 28 % і 28 %, у нематеріальних галузях — 66 % і 68 %. 
Країна є великим експортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітає туристичний бізнес. У зовнішньо¬економічних стосунках головними партнерами Франції завжди були країни Західної Європи. Зараз 3/5 її торгового обігу припадає на країни ЄС. Серед інших значна частка Швейцарії, США, Японії та Алжиру. Найбільшим торговим партнером Франції є Німеччина. Частка Франції в зовнішньому торговому обігу України в 1995 р. становила 0,5 %.

 

Промисловість 

Енергетика. Найважливішою особливістю господарства Франції є дефіцит власних енергоресурсів та їх значний імпорт. Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн т (у 50-ті роки понад 60 млн т), нафти — З млн т і природного газу — 5 млрд м куб на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти. Імпортуються також природний газ і вугілля. Імпорт нафти (до 90 млн т на рік, переважно з Алжиру і країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання нафти та її переробки є Гавр і Марсель. Трубопроводами Гавр зв'язаний з Парижем, Марсель — з Німеччиною через Ліон і Страсбург. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та з Алжиру. 
З дефіцитом мінерального палива пов'язана велика увага до розвитку гідро- і атомної енергетики. Навіть перед другою світовою війною частка ГЕС і ТЕС у виробництві електроенергії була однаковою. Понад 2/3 потужностей ГЕС зосереджено в Альпах (річки Рона, Ізер, Дюранс), решта — на заході Центрального масиву і в Піренеях. 
Франція сама виробляє ядерне паливо. За потужністю АЕС (60 млн кВт) вона поступається лише США. На атомну енергетику припадає 50 % виробленої електроенергії. Місцями розташування АЕС стали долини Рони і Луари та узбережжя Ла-Маншу. Першу в світі припливну електростанцію (ПЕС) збудовано в Бретані у гирлі річки Ране на березі Ла-Маншу, де висота припливів досягає 13 м. Річне виробництво електроенергії становить 450 млрд кВт год; частину її Франція передає своїм східним сусідам.

Обробна промисловість. Негативними чинниками її розвитку в XIX і першій половині XX ст. були відсутність зручних родовищ вугілля, окупація Ельзасу і Лотарингії Німеччиною в 1871—1918 рр. і сплата Німеччині 5 млрд золотих франків контрибуції. Все це стримувало розвиток важкої промисловості. Зате в другій половині XX ст. вугільно-металургійна спеціалізація не гальмувала розвиток нових наукоємних галузей. Значення металургії, суднобудування і текстильного виробництва різко знизилося. Зараз обробна промисловість Франції представлена всіма сучасними галузями. 
За виплавкою сталі (14 млн т на рік; у 50-х роках — 30 млн т) і алюмінію (460 тис. т) Франція входить до першої десятки країн світу. Є дві групи металургійних центрів: старі, які виникли в XIX ст. у вугільних басейнах Півночі й Лотарингії, і нові — комбінати, побудовані в 60-70-х роках у Дюнкерку та поблизу Марселя у Фосі. Найбільший у Західній Європі Лотаринзький залізорудний басейн нині став економічно невигідним як через умови залягання руди, так і через її якість і технологію збагачення. У 50-х роках видобували 60 млн т руди щороку, тепер тільки 10 млн. Все більше залізної руди імпортується морем, що надає перевагу комбінатам, розташованим на узбережжі. Виплавляння алюмінію сконцентроване в передгір'ях Альп, поруч з покладами сировини і джерелами дешевої енергії ГЕС. 
Головною галуззю обробної промисловості є машинобудування (38 % зайнятих). Найсильніші позиції країни в автомобільному, атомному та аерокосмічному машинобудуванні, в яких вона має солідні традиції, кваліфіковані кадри і наукові досягнення. 
Автомашин, в основному марки «Рено» і «Пежо», виготовляється до 4 млн на рік. Майже половина з них експортується. Автомобільні заводи розкидані в двох з половиною десятках міст, у тому числі в метрополітенах Парижа і Ліона-Сент-Єтьєна, в містах Сошо (Мон-бельяр), Ле-Ман, Рен, Дує. Наукові інститути атомної енергії існують У конурбації Парижа і в Ґреноблі. Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів. Центрами аерокосмічного машинобудування стали Париж, Тулуза, Бордо, Байонна. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Кру в Ґвіані. 
На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку електронні вироби і засоби зв'язку, рухомий склад залізниць, найсучасніше озброєння. Країна є піонером волоконної оптики. 
Добре розвинена у Франції хімічна промисловість, особливо її нові галузі та «верхні поверхи». Після другої світової війни ця галузь розвивалася найшвидшими темпами, її підприємства є в усіх регіонах. Франція — великий виробник синтетичних волокон і синтетичного каучуку, а як експортер хімічної продукції посідає третє місце в світі. Значним є виробництво паперу і картону (7 млн т на рік). Розвинені легка і харчова промисловість. Заслужену славу традиційно зберігає Франція як виробник і експортер таких споживчих товарів: одяг, ювелірні вироби, пар¬фуми, косметика, вина, коньяк, книжкова продукція тощо. 
Головними промисловими районами Франції традиційно були Париж, Північ і Схід. Роль Парижа залишається так само високою, в структурі його промисловості основну роль відіграють нові наукоємні галузі. Північ і Схід з їх вугільно-металургійною і текстильною спеціалізацією, які колись процвітали, зараз стали депресивними районами. Значення їх різко зменшилось. Одночасно швидко зростає роль південних і західних районів.

 

Сільське господарство 

Франція є найбільшим виробником сільськогосподарської продукції в Західній Європі та одним з найбільших її експортерів у світі. За вартістю сільськогосподарського експорту вона поступається лише США, а як чистий експортер — США і Нідерландам. Основою цього стали сприятливі природні умови і великі площі придатних для використання земель. Орні землі займають 19 млн га, луки і пасовища — 12. Найкращі орні землі Франції знаходяться в басейні Сени і на північному сході. На більш зволоженому північному заході переважають луки та пасовища. 
Загальний високий рівень розвитку країни також позитивно позначився на сільськогосподарському виробництві — воно належить до інтенсивних і високопродуктивних. У сільському господарстві працює 1,2 млн чол., середній розмір ферм становить 28 га. У виробництві кращі показники характерні для Північної Франції, гірші — для південних районів. 
Рослинництво дає 1/3 вартості продукції. Вирощують зернові, картоплю, цукрові буряки, олійні (рапс, соняшник). Щорічні збори зерна досягай 60 млн т, половина йде на експорт (друге місце в світі після США). Пшениці збирають до 35 млн т, решту нарівно станов¬лять ячмінь і кукурудза. Головний район вирощування пшениці — басейни Сени і Луари, кукурудзи — жаркіший і вологіший басейн Ґаронни. Цукрові буряки вирощують у басейні Сени та на півночі. Франція є найбільшим виробником і експортером цукру в Західній Європі. 
Вирощують різноманітні овочі, фрукти і квіти, в тому числі для виготовлення парфумів. Серед фруктів найпоширеніші яблука, переважна частина врожаю переробляється на сидр. Бретань і Нормандія знамениті своїми яблуневими насадженнями. Цитрусових і оливок мало, бо зона субтропіків у Франції, порівняно з Італією та Іспанією, незначна. 
Важливу роль відіграє виноградарство. За збором винограду, виробництвом і експортом вина, споживанням його на душу населення Франція займає друге місце в світі, лише трохи поступаючись Італії. Французькі вина вважаються найкращими в світі. Виноградна лоза потрапила в Галлію ще за римських часів. Північною межею її поширення стала умовна лінія, яка простягається від Нанта до Реймса через Париж. Виноград для власних потреб вирощують повсюдно, майже в кожному господарстві. Товарне виробництво сконцентроване у великих господарствах, які мають погреби. 
Майже 1/2 вина надходить з півдня, але це дешеві столові сорти. Базою високоякісних марочних вин (бордоське, анжуйське, бургундське, шампанське, рейнське) є невеликі за площею анклави з властивими лише їм грунтами, експозицією схилів, сортом лози, методами вирощування і переробки. У назвах виноробної продукції знайшли втілення не тільки назви колишніх провінцій, а й таких міст Франції, як Каґор і Коньяк. 
Тваринництво дає 2/3 вартості продукції сільського господарства. Основним традиційно є розведення великої рогатої худоби. Спеціалізовані свинарство і птахівництво стали розвиватися порівняно недавно. М'яса виробляють по 110 кг на кожного жителя, дуже значним є також виробництво молока. Місцеві сировари виготовляють 400 сортів сиру. М'яса вивозиться мало, хоча останнім часом Франція стала важливим постачальником худоби і птиці на ринки країн ЄС. Як експортер твердих сирів країна посідає високе місце в світі. 
Райони розведення великої рогатої худоби можна поділити на дві групи. Перша охоплює низько- і середньовисокі території на сході й півдні — Арденни, Воґези, Юра, Центральний масив і передгір'я Піренеїв, друга — це низинні території, які мовби оточують басейни Сени і Луари з півночі. Молочний і м'ясний напрямки є в обох групах районів, проте молочний має більше значення в другій групі, а м'ясний — у першій. Світової слави набуло тваринництво Нормандії, де родючість ґрунтів невисока, але рясні опади і помірні температури створюють ідеальні умови і чудові пасовища для утримання молочної худоби. 
Райони відгодівлі свиней практично збігаються з районами розміщення поголів'я великої рогатої худоби. Вівчарство (переважно молочного напрямку) має місце на південних схилах Центрального масиву. Найважливішим районом птахівництва стала Бретань. 
Франція виловлює щороку до 0,5 млн т риби. Дуже значні власні заготівлі деревини — понад 33 млн м куб на рік. Це результат широкого впровадження промислового лісівництва. Піщані низовини (ланди) між Ґаронною і Піренеями у вологому і жаркому кліматі виявилися придатними для вирощування приморської сосни.

 

Транспорт 

Франція має одну з найрозвинутіших транспортних систем у Європі і є піонером у виготовленні й застосуванні надшвидкісних засобів транспорту. На лінії Париж — Ліон завдовжки 425 км уперше в світі почав курсувати поїзд зі швидкістю 270 км/год (зараз уже 400 км/год). Вперше розпочалися тут і рейси пасажирського надзвукового літака «Конкорд». 
Центром транспортної системи Франції є Париж. Він зв'язаний водною артерією Сени з морем. Ділянка Сени між Парижем і Гавром завдовжки 374 км має щорічний вантажообіг до 50 млн т. Система водних каналів з'єднує Париж з Бельгією, басейном Рейну і через Сону й Рону — з Середземним морем. До Парижа з чотирьох боків підходять газопроводи, нафтопровід від Гавра і лінії електропередачі з півночі та районів Альп і Піренеїв. З Парижа в усі боки відходять залізниці і автостради. Головними напрямками є Гавр, Лілль, Страсбург, Ліон — Марсель, Тулуза, Бордо, Нант і Брест. Найважливіший транспортний коридор країни утворився по лінії Гавр — Париж — Ліон — Марсель. Він насичений найрізноманітнішою і найсучаснішою транспортною інфраструктурою. Париж є третім повітряним вузлом Європи, він поступається тільки Лондону і Франкфурту. 
У Франції експлуатуються 21 млн легкових і понад 3 млн вантажних автомашин. Третина залізниць електрифікована. Великий повітряний і морський флот з'єднує країну з усіма континентами. Авіакомпанія «Ер Франс» — серед провідних у світі. Найтіснішими є зв'язки з розвиненими країнами і колишніми французькими коло¬ніями. Головними портами є Гавр — Руан і Марсель — Фос. 
Транспортна система Франції тісно пов'язана з транспортними системами сусідніх країн. Найнапруженішими напрямками є Париж — Брюссель і Париж — Франкфурт. Через Піренеї в Іспанію прокладені два залізничних тунелі, проте їх роль мінімальна. Дуже активно використовуються залізничні тунелі в Швейцарію через Юру і в Італію через Альпи. Два автомобільні тунелі зв'язують Францію з Італією. Один із них під Монбланом (довжина 11,7 км), другий — під перевалом Фрежюс (довжина 12,9 км). Вони також мають значне навантаження. Тунель під Ла-Маншем з'єднав Францію з Великобританією.

 

Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: Франція Географія 10 клас
Переглядів: 41 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]