Головна » Файли » Географія 10 клас

Японія
07.02.2016, 11:18
ЯПОНІЯ
дивитися відео

Площа — 378 км кв.
Населення — 126 млн чоловік. 
Столиця — Токіо. 

 

Державний устрій — конституційна монархія. 
В адміністративному відношенні поділяється на 47 префектур, Японія претендує на Південно-Курильські острови, які зараз належать Росії.
Глава держави. Імператор — символ єдності нації, реальною владою не володіє.
Найвищий законодавчий орган. Двопалатний парламент (Палата представників, обирана на 4 роки, і Палату радників, термін повноважень якої 6 років).
Найвищий виконавчий орган. Кабінет міністрів.

Крупні міста. Йокогама, Осака, Нагоя, Саппоро, Кобе, Кіото, Фукуоко, Кавасакі, Кітакюсю.

Державна мова. Японська.
Релігія. Синтоїзм (76 %), буддизм (16 %) і християнство.
Етнічний склад. 99% — японці, 0,5% — корейці, 0,5% – китайці і айни (залишки корінного населення).

Валюта. Єна = 100 сенам.

 

Місце у світі 

 

Японія (самоназва Ніппон, або Ніхон) — одна з головних країн світу. В кінці XX ст. за розмірами ВНП вона поступається лише США. Країна має сучасну структуру господарства, високі рівні техніки й технології, життя населення та ІРЛП. Країна вважається третім центром світової економіки, хоча в цьому відношенні її позиції слабші, ніж Англо-Америки і Європейського Союзу.

 

Склад території та економіко-географічне положення

 

Японія — острівна країна. Вона розташована на однойменних островах біля східного узбережжя Азії. Великими вважаються чотири острови — Хоккайдо, Хонсю, Кюсю і Сікоку. На південь їх продовженням є архі¬пелаг Рюкю. Найбільший острів Хонсю (231 тис. км кв., або 61 % території країни) традиційно поділяється на п'ять районів: Тохоку, Канто, Тюбу, Кінкі і Тюґоку. Від Кореї Японію відокремлює Ко¬рейська протока завширшки 180 км, відстань від Нагасакі до китай¬ського Шанхаю — 800 км. Здавна Японія мала найтісніші зв'язки з Кореєю і Китаєм. У кінці XIX — першій половині XX ст. вона використала переваги свого географічного положення для колоні¬альної і воєнної експансії в регіоні. І зараз її географічне положення сприяє розвитку відносин з країнами Східної і Південно-Східної Азії. Стосунки Японії з російським Далеким Сходом досить по¬мірні.
Острівне положення допомогло Японії відбити у XIII ст. навалу монголів, а в XVI і XVII ст. протистояти колоніальним домаганням європейських держав. До Великих географічних відкриттів Японія, як і весь Далекий Схід, не мала стосунків із Західним світом. Сучасні транспортні та комунікаційні можливості зблизили її з віддаленими від неї частинами Землі.

 

Клімат

 

На півночі країни клімат помірний, а на півдні — субтропічний і тропічний мусонний. Літо достатньо жарке по всій країні — від +30°С на півночі до +38°С на півдні. Влітку випадає максимальна кількість опадів — від 700 мм на півночі до 1200 мм — на півдні, при цьому вологість повітря дуже висока, часті тайфуни. Середня температура взимку достатньо низька — від -15 °С на о. Хоккайдо, до -5°С на о. Хонсю і до +16°С на архіпелазі Рюкю. При цьому випадає достатньо велика для таких південних широт кількість снігу.

 

Флора

 

У країні налічується більше 17000 видів рослин, з яких за національних вважаються вишня сакура і слива. Найпоширеніше дерево — японський кедр, часто зустрічається також модрина, декілька видів ялин. На Кюсю, Сікоку і Хонсю ростуть субтропічні види: бамбук, камфорний лавр, баньян. У центральній і північній частинах Хонсю поширене листя (береза, горіх, верба), а також велика кількість хвойних дерев. У квітні цвіте азалія, в травні — півонії. У листопаді зацвітає хризантема — національна квітка Японії. Цій події щорічно присвячуються фестивалі квітів.

 

Фауна

 

На території островів налічується близько 140 видів ссавців, 450 видів птахів, велика кількість рептилій, амфібій і риб. З хижаків можна виділити бурого ведмедя, чорного ведмедя і рудого ведмедя. Поширені норка, видра, куниця, заєць, білка, білка-летяга. З птахів переважають ластівка, зозуля, горобець, дрізд, качка, чапля, лебідь, бекас, альбатрос, журавель, дятел, голуб, фазан, а з півчих — соловей і снігур. Деякі тварини ендемічні: японський макак, японський плямистий олень.

 

Річки і озера

 

Найбільша річка — Сінано, Тоне, Кітакамі, Тенрі, Могамі на о. Хонсю; Ісікірі, Тесіо, Токачі на о. Хоккайдо, Єсіно — на о. Сікоку. Найбільше озеро — Біва — знаходиться на Хонсю.

 

Господарська оцінка природних умов і ресурсів 

 

Японські острови простягаються з північного сходу на південний захід на 1900 км, а з островами Рюкю — на 3000 км. Країна лежить у помірних і субтропічних широтах. Межею між ними умовно є 38° північної широти. Вегетаційний період на Хоккайдо триває 230—140 днів, на Кюсю — 280 днів. На Кюсю і островах Рюкю збирають два-три врожаї на рік. Річна кількість опадів становить від 3000 до 1000 мм. Головним є літній мусон. Серед ґрунтів переважа¬ють алювіальні, а на півдні поширені червоноземи. Ліси вкривають 68 % площі. Зустріч теплих і холодних течій біля берегів Японії сприяє багатству на планктон. Берегова лінія — 9,5 тис. км, тобто в 1,7 раза довша від берегової лінії Індії. Морська економічна зона Японії становить 4,5 млн км кв..
Природними багатствами Японії є її клімат, родючі ґрунти, ліс, гідроенергетичні ресурси, рибні багатства навколишніх морів. Разом з тим, Японія надзвичайно бідна на паливо і мінеральну сировину. Вкрай низьким є забезпечення рівнинними, зокрема сільськогосподарськими землями. 3/4 території — молоді гори зі стрімкими схилами. Для сільського господарства використовується лише 15 % території — 5,6 млн га. В розрахунку на одного жителя це 0,04 га, тобто менше, ніж у Кореї (0,06 га) або Єгипті (0,05 га). В Японії здавна ведеться боротьба за землю і в цьому відношенні її можна порівнювати з Нідерландами. Терасовані схили гір — звичайне явище. Останнім часом значних розмірів набуло намивання земель біля морських берегів. Неодмінним елементом ландшафту Токійської, Токайської і Осакської заток, а також Внутрішнього Японського моря є численні плоскі прямокутники намивних земель, площа окремих з цих досягає 4—5 км кв.. Незважаючи на велику сейсмічність території, міста почали зростати «вверх» і опускатися «вниз». Хоча «підземні» і «підводні» міста насправді існують поки що в проектах. Японія потерпає від землетрусів, тайфунів, цунамі, перенаселе¬ності і забруднення природного середовища. Японці дуже охайні люди і в країні робиться багато для збереження природною сере¬довища. Проте величезна густота людей, промисловості і транспортних засобів на одиницю площі робить проблему забруднення повітря, води і землі в Японії чи не найгострішою в світі.

 

Населення 

 

Демографічна ситуація в Японії така сама, як і в інших розвинених країнах. В етнічному плані Японія є країною одного етносу — японців. Крім них, є трохи корейців та китайців. На відміну від Західної Європи, в Японії немає іноземних робітників і ставлення до імпорту робочої сили є негатив¬ним. Предки сучасних японців переселилися на острови кількома хвилями: з півночі — через Курильські острови, з півдня — островами Рюкю і з заходу — через Корейський півострів. Остання хвиля (через Корейський півострів приблизно в III-II ст. до н.е.) була головною. Японська мова, яка увібрала в себе всі ці елементи, займає ізольоване положення серед інших мов світу. Писемність її заснована на китайській ієрогліфічній та японській складовій систе¬мах. У расовому відношенні японці близькі до корейців і бурятів. Японців за кордоном мало. Невеликі групи їх живуть на Гавайських островах, у Каліфорнії та Бразилії.
За кількістю жителів Японія займає восьме місце в світі і є однією з найгустіше заселених країн. Середня густота становить 332 чоловіка на 1 км кв.. 90 % жителів зосереджені на прибережних рівнинах (це 20 % площі країни). Головні з них: Ісікарі і Кусіро на Хоккайдо; Кітакамі (Сендай), Етіґо, Канто, Нобі (Міно-Оварі) і Кінкі на Хонсю; Тікуґо на Кюсю. Ці рівнини належать до найгустіше засе¬лених на Землі, в середньому на 1 км кв. мешкає 1500 чоловік.
З другої половини XX ст. Японія пережила бурхливий процес урбанізації. В 1947 р. в її містах жило 33 % населення, в 1994 р. — вже 77 %. Одинадцять міст мають понад 1 млн жителів кожне. Три міські метрополітени належать до найбільших у світі: Токійський — 12 млн чоловік, Осакський — 9 млн і Наґойський — 7 млн чоловік. На Тихоокеанському узбережжі виріс найбільший мегалополіс світу — Токайдо, який простягнувся на 600 км між Токіо і Осакою і нарахо¬вує 70 млн жителів.
Забудова і функціональна структура центральних районів великих японських міст схожа на європейські та американські зразки. Вражає величезна кількість реклами. Частина міста за межами центру має традиційну японську забудову маленькими дерев'яними одноповер¬ховими будиночками під черепичним дахом, з рухомими папе¬ровими ширмами замість стін. Таке житло розраховане на тривале задушливе літо. Брак землі призводить до занадто щільної забудови. Подвір'я відсутні. Будинки щільно прилягають один до одного. Вулиці вузькі й криві. Японські міста потерпають від перенаселення, невирішених транспортних проблем і забруднення. Страшною загро¬зою для них є пожежі. Втім, у них, на відміну від американських міст, немає районів нетрів, і вдень, і вночі гарантована безпека людей.
У сільській місцевості все ще переважає сільськогосподарське населення, хоча умови його праці й життя за останні 50 років значно змінилися на краще. Нерідко один із членів фермерської родини частково працює в найближчому міському поселенні.
Японський етнос — один з найстарших і найбільших у світі. Місцевою релігією є сінто. Поширений також буддизм, який сюди занесли в VI ст. н.е. з Китаю і Кореї. Впродовж своєї історії Японія декілька разів широко відкривала двері іноземному впливу: в VI— IX ст. — з Китаю і Кореї, в XVI і XIX—XX ст. — із Західної Європи і США. Запозичені елементи культури дуже швидко поглинаються японським середовищем. Зараз Японія легко сприймає західні стан¬дарти життя, але як культурний регіон вона продовжує залишатися унікальним явищем. Японія має свої, властиві тільки їй традиції, мистецтво, літературу, архітектуру, побут і спосіб життя. Величезна природна і культурна спадщина Японії зберігається в її національних парках і місцях гарячих джерел, сінтоїстських і буддистських храмах, палацах і замках, у садово-парковій архітектурі тощо.

 

Загальна характеристика господарства

 

Двісті з лишком років (1639—1853) Японія проводила політику самоізоляції. В кінці тієї епохи вона значно відставала в своєму роз¬витку і змушена була «відкрити» країну під натиском збройних сил США, Росії та Великобританії. Швидкий економічний розвиток Японії після буржуазної революції 1867 р. (реформи Мейдзі) супроводжувався колоніальними загарбаннями і агресивними війнами з сусідами. Японська колоніальна імперія була серед найбільших: її площа становила 300 тис. км кв., а населення — 35 млн чоловік. Зоною впливу Японії став Китай. Участь у другій світовій війні закінчилася для Японії катастрофою. В 1945 р. вона втратила свої колонії, а її територія була окупована США.
Проте, незважаючи на воєнну поразку, в 50-х і 60-х роках знову почався дуже швидкий розвиток цієї країни, названий згодом «япон¬ським дивом». Необхідність перебудови структури господарства після втрати колоній збіглася для Японії з початком у світі науково-технічної революції. Виключна поглинальна здібність японців до¬зволила їм скористатися новітніми досягненнями науки й техніки і утвердитися на світових цивільних ринках. Найважливішу роль тут відіграла наявність в Японії дешевої, але освіченої робочої сили і такі риси японського характеру, як колективізм і повага до старших. Стрибок вперед було здійснено без іноземних позик, за рахунок власних капіталів, при цілеспрямованій політиці держави, державно¬го планування і протекціонізму.
Займаючи 0,3 % території і маючи 2,2 % населення світу, Японія нині виробляє 17 % світового ВНП. Серед найбільших корпорацій світу японські автомобільні «Тойота», «Ніссан» і «Хонда», електронні — «Хітаті», «Матсусіта», «Соні» і «Тошіба», банки «Дайїті», «Сумітомо», «Фудзі», «Мітсубісі», «Санва».
Структура японської економіки значно змінилася за останні пів¬століття. Зараз у сільському господарстві і рибальстві зайнято 6 % працюючих і їхня частка у ВНП становить 2 %, в промисловості відповідно 24 і 28 % і в галузях обслуговування — 60 і 61 %. Все ще порівняно висока зайнятість у первинному секторі і, навпаки, відносно мала частка третинного сектора свідчать про вразливі місця японського господарства.
Японія виступає як третя торгова держава світу після США і Німеччини. Характерним для Японії є великий актив торгового ба¬лансу, що пов'язано як з перевагами її продукції (японська робоча сила все ще дешевша, ніж робоча сила США і Західної Європи), так і з протекціоністськими заходами японського уряду, який не відкриває повністю японські ринки іноземним товарам.
Головним у японському експорті є продукція машинобудування, її частка становить 3/4. Далі йдуть чорні метали, хімічні продукти і текстильні вироби. В імпорті головними є паливо, сировина, продо¬вольство, а також машини і хімікати. Японію інколи представляють як величезну майстерню, яка переробляє імпортну сировину і експортує готові вироби. Це не зовсім так. Головним для неї був і залишається внутрішній ринок, а обсяг зовнішньої торгівлі дорівнює тільки 15 % ВНП.
Головним торговим партнером Японії є США (ЗО % японського експорту і 25 % імпорту). За ними йдуть Східна і Південно-Східна Азія та Західна Європа. Частка Японії в зовнішньоторговому обігу України в 1995 р. становила 0,4 %. Японія виступає на світовому ринку як великий експортер капіталів. її прямі інвестиції є в США, Західній Європі та Східній і Південно-Східній Азії. Упродовж всього післявоєнного часу Японія виділяється в світі імпортом технологій. Останнім часом імпорт в країну та експорт технологій з країни зрівнялися. Туристичний баланс Японії є негативним. Багаті японці, разом з американцями, німцями і арабами з нафтовидобувних країн — найважливіша складова сучасного міжнародного туризму. Сферою впливу Японії залишається Південно-Східна Азія. Одночасно, разом із США, вона відіграє вирішальну роль у Тихоокеанському регіоні.
Ресурсне забезпечення. Японія імпортує 86 % потрібної енергії та 92 % сировини. Власний видобуток вугілля становить 10 млн т, а його імпорт — 75 млн т, нафти, відповідно, 0,5 і 240 млн т (а з нафто¬продуктами 300), природного газу — 2 і 34 млрд м куб, залізної руди — 0,5 і 130 млн т тощо. До 1937 р. постачальниками сировини в Японію були навколишні колонії: Тайвань, Корея, Маньчжурія, зараз — віддалені країни: Австралія, Канада, США, Бразилія, ОАЕ і Саудівська Аравія. Ефективність транспортування на далекі відстані забезпечується великотоннажністю суден і системою «порт — завод», коли судна швартуються на узбережжі біля підприємства і ніякі додаткові перевантаження не потрібні. Залежність Японії від імпортних ресурсів має не тільки негативні сторони: краще.дешеві чужі, аніж свої дорогі ресурси. Крім того, Японія не має екологічних проблем, які супроводжують гірничодобувне виробництво.

 

Промисловість 

 

В енергобалансі Японії частка вугілля — 17 %, нафти і природного газу — 67 %, гідро- і атомної енергії — 16 %. Загальне споживання енергії (4,2 т умовного палива на одного жителя) є приблизно таким же, як і в Західній Європі. В структурі енергоспоживання підвищеною є частка промисловості, особливо металургії та хімії; низькою — частка тран¬спорту і комунально-побутового сектора. Виробництво електроенергії досягло 900 млрд кВт • год/рік. До другої світової війни в цій галузі переважали невеликі ГЕС, розкидані по всій країні, і Японія вже тоді виділялася високим рівнем електрифікації сільської місце¬вості. В 50-х роках почали будувати великі ГЕС, але першість перей¬шла до ТЕС, на які зараз припадає 2/3 виробленої електроенергії. Це потужні станції, які працюють на нафті або газі. Розміщені недалеко від споживача, тобто на тихоокеанському узбережжі в районах Канто, Токай і Кінкі. За розвитком атомної енергетики Японія пос¬тупається лише СІНА і Франції. В 90-х роках вона почала самостійно збагачувати уран. АЕС є в усіх районах, але найбільше їх на березі Тихого океану в префектурі Фукусіма (Токійська енергосистема) і на березі Японського моря в префектурі Фукуї (Кансайська енер¬госистема). Обидва ареали можуть розглядатися як унікальний при¬клад концентрації ядерної енергетики для забезпечення потреб величезних промислових зон.
Обробна промисловість. Цей сектор є вирішальним у матеріаль¬ному виробництві Японії. Він має новітнє обладнання й технології. Особливою його рисою є співіснування великих та дрібних підпри¬ємств. 1/3 промислового персоналу країни працює на підприємствах з кількістю зайнятих менше 30, в тому числі 12 % — на підприєм¬ствах з кількістю зайнятих менше 10 чоловік. За обсягом промислового виробництва Японія поступається лише США, а за густотою його розміщення в розрахунку на 1 км кв. території чи на одного жителя займає перше місце.
Майже половину продукції обробної промисловості дають ма¬шинобудування, металообробка і чорна металургія. Виплавляють понад 100 млн т сталі. Країна займає провідні місця за розмірами автомобіле- і суднобудування. За рік виготовляють 8 млн легкових і 4 млн вантажних автомобілів, половина їх експортується. Частка країни в світовому суднобудуванні залишається на рівні 2/5. Особливе місце посідає Японія в електронному машинобудуванні. її заводи випускають електроніку промислового призначення, робото¬техніку, напівпровідники, комп'ютери, кольорові телевізори та відеоапаратуру тощо. Японія відома своїми точними приладами — оптика, фото- і кінокамери, годинники. Автомобілі, судна, електро¬ніка, прилади і сталь — головні статті експорту Японії. Якість їх відповідає найвищим міжнародним стандартам. Інші галузі машинобудування більш орієнтовані на внутрішній ринок і практично повністю задовольняють його потреби в промисловому та енергетич¬ному обладнанні, електротехніці, сільськогосподарських та будівель¬них машинах, в обладнанні для третинної сфери.
Японія виділяється розвиненою хімічною і нафтохімічною, дере¬вообробною і целюлозно-паперовою промисловістю. Як виробник пластмас, синтетики, синтетичного каучуку, паперу та картону вона поступається тільки США. Країна має одну з найкращих поліграфічних баз.
У 30-ті й перші післявоєнні роки головною галуззю обробної промисловості Японії була текстильна, в першу чергу бавовняна, а також шовкова. Бавовну ввозили, шовк-сирець був свій і, частково, імпортний. Тканини вивозили в колонії і слаборозвинені країни. Як виробник та експортер текстилю Японія входила до першої п'ятірки країн світу. Зараз текстильна промисловість втратила свою панівну роль, її частка знизилась з 27 % (у 1937 р.) до 2,5 %. Харчова промисловість розвинена в Японії все ще порівняно менше, ніж у США та країнах Західної Європи.
Як і Німеччина та Італія, Японія не має розвиненої авіаційної і ракетно-космічної промисловості, і її воєнне виробництво є досить помірним. Традиційними товарами Японії залишаються шовк-си¬рець, вироби з натурального шовку, фарфор, кераміка, лаки, ляльки та іграшки.
Структура промислового виробництва Японії, як і в інших розвинених країнах, змінюється. Японії вже важко конкурувати з «азіатськими тиграми» і окремими містами Китаю і країн Південно-Західної Азії, де робоча сила набагато дешевша. Сучасні зміни пов'язані із зниженням частки базових енерго- і сировиноємних, а також трудоємних галузей. Разом з тим, в японській промисловості невпинно збільшується частка новітніх наукоємних виробництв, особливо електроніки, програмного забезпечення, інформатики, фармацевтики та біотехнології.
В Японії немає аграрних територій. І в той же час для країни характерна висока територіальна концентрація промислового вироб¬ництва. Сучасна географія обробної промисловості Японії складала¬ся історично, починаючи з кінця XIX ст., коли Осака і Наґоя перетворилися на світового значення центри виробництва бавов¬няних тканин. Тихоокеанське узбережжя виявилось найкращим місцем і для розміщення важкої промисловості. Тут була робоча сила, тут були ринки збуту, а паливо та сировину з інших країн все одно треба було звідкись везти. Так виник «промисловий пояс», який простягнувся від Токіо до Нагасакі. Головними його скла¬довими стали райони Канто, Токай (округа Наґої), Кілкі, Сетоуті | (узбережжя Внутрішнього Японського моря) і Північний Кюсю.
Найбільша частка виробництва припадає на Канто, Токай та Кінкі, тобто на мегалополіс Токайдо. Тут на 21 % території (78 тис. км кв.) зосереджено 69 % промислового виробництва країни. За своїми параметрами (вартість продукції на 1 км кв. площі та на одного жителя) це промислове утворення є найбільшим у світі.
Райони Канто, Токай та Кінкі мають практично однакові умови, а звідси і однакову промислову структуру. Всі вони лежать на Тихо¬океанському узбережжі субтропічної Японії і в них однакові пере¬ваги щодо імпорту сировини та енергії, всі вони є величезними внутрішніми ринками і скупченнями робочої сили. Як наслідок, їхня промислова структура аналогічна. В кожному випадку вона включає всі галузі базових, машинобудівних і споживчих виробництв. Все¬редині кожного з трьох районів на самому узбережжі, переважно на намивних землях, розміщені електростанції, нафтопереробні і нафтохімічні заводи, металургійні комбінати та судноверфі. Для внутрішніх зон міст характерні дрібні підприємства легкої та харчо¬вої галузей, поліграфії і, особливо, електроніки. Далі, ближче до гір, розташовані нові великі машинобудівні підприємства, які не потре¬бують багато сировини.
Цікавим для японської практики явищем було створення в 50-х і 60-х роках за безпосередньої участі держави величезних портово-промислових комплексів. Прикладом може бути Касіма на узбережжі Тихого океану за 100 км від Токіо. Річні виробничі параметри цього гіганта становлять: вантажообіг порту — 80 млн т, потужність ТЕС — 4,4 млн кВт, потужність нафтопереробки — 40 млн т сирої нафти, виплавка сталі — 10-15 млн т. Будівництво здійснювалось на чистому місці, здебільшого на штучних землях.
«Промисловий пояс» не є незмінним. Занепав вугільно-металургійний комплекс північного Кюсю і, навпаки, розширилось вироб¬ництво на берегах Внутрішнього Японського моря в районі Сетоуті. В 70-х та 80-х роках у розміщенні японської промисловості почали проявлятись нові тенденції. Підприємства атомної енергетики і, особливо, електроніки, не зв'язані з імпортом, але зацікавлені в дешевій землі і робочих руках, почали розміщуватися за межами традиційного «промислового поясу». Ця тенденція очевидна на прискореному промисловому розвитку південного Тохоку, Хокуріку, Тосана і південного Кюсю.
 
Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: географія 10 клас, японія, країни світу
Переглядів: 60 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]