Головна » Файли » Географія 10 клас

Японія
07.02.2016, 11:20
Японія

[на початок]

[наступна]

Сільське господарство

 

В історичному плані сільське господарство Японії було типовим трудоінтенсивним виробництвом мусонної Азії. Але впродовж життя лише одного покоління воно трансформувалося у високомеханізовану і капіталоємну систему. Це єдиний приклад таких змін у мусонній Азії, якщо не брати до уваги Сінгапур. У 1946—1950 pp. під тиском США в окупованій Японії було здійснено прогресивну аграрну реформу. На селі, крім традиційної селекції та органічних добрив, почали використовувати сортове насіння, мінеральні добрива, теплиці та гідропоніку, поліетиленову плівку, пластмасові лотки й труби, а також широкий набір «компактної» (за габаритами) машинної техніки. Як і раніше, високим залишався процент зрошуваних земель (2,9 млн га). Уряд надавав фермерам постійну допомогу. Було створено мережу технічних шкіл, експериментальних станцій, здійснювалися різноманітні програми.
Проте і зараз японські ферми дуже дрібні, в середньому 1 га землі. На одного зайнятого припадає лише 1,5 га сільськогосподарських угідь. Тобто продуктивність праці тут значно нижча, ніж у Західній Європі, не кажучи вже про США. Але японське сільське господарство за своєю інтенсивністю стоїть на одному з провідних місць у світі. Самозабезпеченість власними продуктами становить 70 %, тобто можна вважати, що в Японії 1 га сільськогосподарських земель годує 15-20 осіб. Одночасно Японія є одним з найбільших у світі імпортерів сільськогосподарських продуктів. Ввозять пшеницю і кормове зерно, боби, олію, цукор, продукти тропічного землеробства і тваринництва.
У структурі японського сільського господарства історично переважає рослинництво, а в ньому культура поливного рису. І зараз під рисом зайнято 1/2 посівних площ. Збори (13—15 млн т на рік) і врожайність (65 ц/га) — одні з найвищих у мусонній Азії, хоча Японія є її найпівнічнішою частиною. Рисове господарство захища¬ється протекціоністською політикою держави. Японія навіть могла б експортувати рис, але він занадто дорогий через високу вартість робочої сили і не конкурентоздатний за межами Японії. Рис вирощують всюди, але «рисовими житницями» є північні рівнини: Кітакамі в Тохоку, Етіїо в Хокуріку, Ісікарі і Кусіро на Хоккайдо. В субтропічній Японії менше рівнинних земель і з рисом там конку¬рують більш цінні культури.
Ще зовсім недавно в субтропічній Японії взимку на рисових полях вирощували пшеницю. Японія також була значним виробни¬ком сої. Ліквідація протекціоністських тарифів на ці культури призвела майже до припинення їх виробництва, воно не витримало конкуренції дешевих канадської пшениці і соєвих бобів із США.
Важливе значення в Японії мають овочівництво і садівництво як помірних, так і субтропічних широт. Вони повсюдні. Особливо відомі японські полуниці, яблука, груші, персики, мандарини. Роз¬виток технічних культур стримує брак землі. Найбільше значення мають тютюн, чай і шовковиця. Японія залишається другим, після Китаю, виробником шовку-сирцю в світі. Вона також знаменита якістю свого чаю.
Тваринництво в Японії довгий час не мало ніякого значення. Японці вегетаріанці. Продуктів тваринництва вони не вживали, робочою худобою також не користувалися. Розвивалося лише коняр¬ство для потреб армії. Зараз ситуація змінилася, і ця галузь отримала нові стимули для розвитку. Швидко зростає поголів'я великої рога¬тої худоби м'ясного та молочного напрямів, свиней і бройлерів та виробництво м'яса, молока і яєць.
Традиційною їжею японців були рис, боби, овочі й риба. Цей раціон зберігається і зараз. Одночасно зростання добробуту населен¬ня і тенденції «європеїзації» побуту ведуть до все більшого спожи¬вання пшениці і продуктів тваринництва. Національним напоєм японців є зелений чай без цукру.
Рибальство. Японія справедливо претендує на звання першої риболовецької країни світу, хоча в неї і за якісними (в перерахунку на одного жителя), і за кількісними показниками є конкуренти. Зараз виловлюють 12 млн т риби та морепродуктів щороку і ще до 5 млн т імпортують. Риба — най¬важливіший традиційний продукт харчування японців. Для них це було основне джерело тваринних білків. Багатства оточуючих морів на рибу, значна берегова лінія, зосередження населення на прибе¬режних рівнинах, поєднання прибережного і сучасного механізова¬ного (глибоководного) промислів — такі умови розвитку цієї галузі в Японії. Глибоководний промисел почав швидко розвиватися в роки першої світової війни, коли Японія, захопивши німецькі ко¬лонії на Далекому Сході, обмежила свою участь у війні продажем державам Антанти рибних консервів і за їх рахунок створила великий риболовний флот. Він і зараз залишається найбільшим у світі. Глибоководний вилов риби здійснюється Японією як у північно-східній частині Тихого океану, так і в усіх інших зонах світового рибальства. Встановлення багатьма країнами 200-мильних економічних морських зон негативно позначилося на японському глибоководному промислі.
Тривалий час Японія була серед провідних китобійних країн світу. В 1988 р. вона приєдналася до міжнародного мораторію на вилов китів. Усе це змусило Японію збільшити імпорт риби і рибо¬продуктів. У країні всі порти виконують риболовні функції. Серед найбільших у світі Хакодате на Хоккайдо, Аоморі і Сендай — в Тохоку, Токіо і Тьосі в Канто, Нагасакі на Кюсю.
Лісовий промисел. Ця галузь для Японії також має виняткове значення. 70 % її території вкрито лісом. Великих масштабів набуло штучне лісовідновлення. Колись ліс у вигляді деревного вугілля був основним видом побутового палива.
Зараз він є найпоширенішим будівельним матеріалом. Японія — важливий виробник паперу і картону. Заготовляють 20—30 млн м куб деревини на рік. Але, виходячи із сучасних потреб, країна сьогодні перетворилася на одного з найбільших імпортерів цієї сировини.

 

Транспорт

 

Японія має ефективну транспортну систему, її особливостями є відсутність трубопроводів (вони не потрібні) і річкового транспорту (для нього немає умов). Специфіку визначають гірський рельєф, зосередження населення і господарської діяльності на невеликих ділянках прибережних рівнин, а також відокремленість островів один від одного. Звичними елементами японського ландшафту стали мости, акведуки, естакади, тунелі. їхня сумарна довжина вимірюється тисячами кілометрів.
У перевезенні вантажів найбільше значення мають автомобіль¬ний і каботажний транспорт, а частка залізниць мінімальна (лише 7 %). У перевезенні пасажирів, навпаки, головними є залізниці, включаючи внутрішньоміські, а вже потім — автомобілі. Зростає роль повітряного флоту.
Протяжність залізниць — 28 тис. км, 1/3 з них електрифіковані. З 60-х років почала діяти система швидкісних пасажирських заліз¬ниць — Сінкансен. Суперекспреси розвивають на ній швидкість до 270 км/год, протяжність системи досягла майже 2000 км. Розгалуже¬на мережа рейкового електротранспорту характерна для великих міст, дев'ять із них мають метрополітени.
Автомобілізація Японії була здійснена недавно. У 1960 р. країна мала 1,5 млн автомобілів, у 1990 р. — 66 млн (друге місце після США). Створено розгалужену систему національних шосейних доріг і майже 5 тис. км першокласних автострад. Складними залишаються проблеми автотранспортного руху в середині міст, паркування і високої вартості пального.
Морський транспорт для Японії має виняткове значення як у каботажних, так і в міжнародних зв'язках. За тоннажем морського! флоту Японія, як розвинена острівна держава, займала і продовжує! займати перші місця в світі, хоча за останній час майже половина його передана під «дешеві прапори». Береги країни всіяні портами, з них 120 мають міжнародний статус. Найзавантаженішими є портові комплекси Токійської затоки (Йокогама, Кавасакі, Тіба і Токіо — загальний вантажообіг за рік перевищує 300 млн т), Наґої і Осакської затоки (Осака і Кобе).
Японські авіакомпанії «Джапан Ерлайнз» і «Ніппон Ервейз» серед найбільших у світі. Головними міжнародними аеропортами Наріта поруч з Токіо і Кансай поблизу Осаки.
«Малюнок» транспортної системи Японії визначився ще за фео¬дальних часів. Його каркас становлять напрямки Токайдо (Токіо – Осака), Саньо (Осака — Хаката на Кюсю), Тохоку (Токіо — Аоморі) і Дзьоецу (Токіо — Наріта). Найважливішу роль відіграє напрямок Токайдо, який з'єднував дві столиці: колишню — Кіото і нинішню – Токіо, а зараз є серцевиною однойменного мегалополіса, інші
напрямки з'єднують центральну частину Хонсю з його периферією. Саме цими напрямками проходить залізнична система Сінкансен і автостради. Головні напрямки каботажних перевезень практично ті самі. Домінують Тихоокеанське узбережжя від Токійської до Осаксь-кої затоки і береги Внутрішнього Японського моря.
Актуальною для Японії є проблема сполучення між: островами. Діють постійні поромні переправи і регулярні морські лінії, а чотири головні острови зв'язані між собою підводними тунелями і мостами. Кюсю відділяє від Хонсю Сімоносекська протока завширшки 1 км. Зараз острови з'єднані двома підводними залізничними тунелями і автодорожнім мостом. Сікоку і Хонсю з'єднала одна з найбільших у світі мостова система Сето—Охасі. Вона складається з шести мостів і п'яти проміжних доріг на островах. Загальна її довжина 38 км, і нею здійснюється залізничне та автомобільне сполучення між містами Кобе на Кюсю і Наруго на Сікоку. Нині споруджуються ще дві такі системи в центральній і західній частинах Внутрішнього Японського моря. Хоккайдо і Хонсю з'єднані підводним морським тунелем Сейкан (довжина 54 км), прокладеним під водами протоки Цуґару. Ним здійснюється звичний залізничний зв'язок між містами Аоморі на Хонсю і Хакодате на Хоккайдо. Система Сінкансен тут не передбачена.

 

Нематеріальна діяльність

 

Для Японії характерні всі види нематеріальної діяльності розвинених країн. Всесвітньо визнані її успіхи в галузях освіти і охорони здоров'я. Видовища, відпочинок і внутрішній туризм також одер¬жали значний розвиток. Поєднуються як традиційні японські форми (театральне мистецтво, місцеві види спорту, численні фестивалі, інститути гейш і чайної церемонії тощо), так і запозичені на Заході. Японія — один з лідерів кіно- і телеіндустрії, видавничої справи. Розвинені переклади всіх видів зарубіжної інформації японською мовою і навпаки — японських матеріалів іноземними мовами.
Привертає увагу розширена цілеспрямована наукова діяльність у Японії. На світовий ринок дедалі більше надходить патентів та ліцензій, особливо в галузі промислової генетики (біотехнології), систем інформаційного забезпечення, нових видів енергії і матеріа¬лів, медицини, контролю і системних досліджень Землі та океану. Здійснюється державний план створення 18 академічних містечок («технополісів») з метою виробництва конкурентоспроможної наукоємної продукції для світового ринку і розповсюдження нових
технологій серед місцевих фірм. Технополіси розміщуються в бага¬тьох районах, але перевага надається Канто і Кінкі. Прикладом може бути нове містечко Цукуба за 50 км на північний схід від Токіо, де в галузях нових технологій вже працюють близько 50 науково-дослідних інститутів і два університети.
Традиційними для японських учених є наукові дослідження в океанології та сейсмології. Тепер їх доповнюють атомні і космічні дослідження. На півдні Кюсю в місті Каґосіма діє космічний центр, а на розташованому поруч маленькому острові Танеґасімо — космо¬дром. Центр контролю за супутниками розташувався в Цукуба у Канто.

 

Визначні пам'ятки

 

У Токіо — старовинні замки і храми, Національний музей, Музей каліграфії, Національний музей західного мистецтва, Музей японського народного мистецтва, Музей-скарбниця святині Мейдзі, Токій¬ська телевежа заввишки 333 м, зоопарк. В Кіото — замок Нідзе, музеї, більше 2000 старовинних храмів і святинь, Імператорський палац, палац Катсура, старовинні Імператорські гробниці і багато іншого. Невід'ємною частиною культури є традиційні японські сади. Предметом поклоніння є гора Фудзі, що знаходиться за 90 км на захід від столиці. На території, що оточує гору, утворений національний парк з численними храмами і святинями.

 

Корисна інформація для туристів

 

Чайові в Японії давати не прийнято. Кількість традицій і ритуалів, що обов'язкові або рекомендуються до дотримання, величезна. Практично всі сфери життя країни пронизані мереживом традицій і церемоній.
Рукостискання замінюються уклонами, причому «повертати» їх потрібно з тією ж частотою і шанобливістю, яку де¬монструє інша сторона. Японці ввічливі в спілкуванні. Гостинність у японців «в крові». Пря¬ма відмова не сприймають навіть в тому випадку, якщо виконати прохання неможливо, тому варто заздалегідь подумати про здійснимість ваших побажань. Часто вводить в оману традиційна усмішливість японців, особливо жінок, при будь-яких обставинах — навіть відмова або якийсь неприємний момент супроводитиметься усмішкою, що збиває з пантелику багато іноземців. В той же час фамільярність (навіть дуже мала дистанція між співрозмовниками) абсолютно неприйнятна і викликає у японців різке негативне відношення. Не ре¬комендується також дивитися японцеві прямо в очі, активно ж¬естикулювати — це сприймається як агресія. Широко відома і «пристрасть» японців до гігієни і чистоти.
Велике значення відіграє посуд, сервіровка столу і декоративне оформлення блюд. Перед їжею прийнято витирати лице і руки спеціальною гарячою серветкою «осіборі». Кожне блюдо подається в спеціально призначений для нього по¬суд і займає строго визначене місце на столі, причому для кожної людини виділяється індивідуальний стіл. По¬суд і предмети сервіровки строго підрозділяються на «чоловічі» і «жіночі». Для паличок («хасі» або «хаші») існує окрема підставка, а подають їх в спеціальному барвистому паперовому чохлі («хасі букуро»), «Хасі» не можна схрещувати або встромляти в рис (це асоціюється зі смертю), не можна вказувати паличками на що-небудь або розмахувати ними під час їжі — це вважається за ознаку поганого тону. Не слід також пересувати їжу по тарілці або посуд по столу. Пити «до дна» і наливати собі самому не прийнято. Рекомендується наповнювати келих або піалу сусіда, а він, у свою чергу, повинен робити те ж саме для вас.
Не належить палити в громадських місцях, в офісах, на станціях і платформах залізниці, а також в будинках і автомобілях без дозволу господаря.
Не можна наступати озутою ногою на солом'яні мати «татамі» — це розцінюється як святотатство. Особливо це стосується домівок або храмів. Слід також перевзуватися в спеціальні тапочки до і після відвідин туалету.

 

Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: географія 10 клас, японія, країни світу
Переглядів: 30 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]