Головна » Файли » Географія 10 клас

Німеччина
07.02.2016, 10:15
НІМЕЧЧИНА

Федеральна Республіка Німеччина.

Самоназва країни — Дойчланд — походить від перекрученого слова «тевтон» (одне із стародавніх германських племен). Германцями стародавні римляни звали племена на схід від Рейну. Назва «Німеччина» (від слова «німий», тобто той, хто не розуміє мови) дана країні її східними сусідами — слов'янами.

Площа — 357 тис. км кв. 
Населення — 81,9 млн чоловік. 
Столиця — Берлін. 

 

Адміністративний поділ. Складається з 16 земель: Баварія, Баден-Вюртемберг, Берлін, Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гессен, Мекленбург-Померанія, Нижня Саксонія, Рейнланд-Пфальц, Саар, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Північний Рейн-Вестфалія, Тюрінгія, Шлезвіг-Гольштейн.

Форма правління. Республіка, з федеральним державним устроєм.
Глава держави. Федеральний президент, обирається строком на 5 років.
Найвищий законодавчий орган. Парламент, що складається з двох палат: бундестагу і бундесрата (Національна рада і Федеральний рада). Кожна земля має свій парламент — ландтаг.
Найвищий виконавчий орган. Федеральний уряд на чолі з федеральним канцлером.

Крупні міста. Гамбург, Мюнхен, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Гессен, Дортмунд, Дюссельдорф, Штутгарт, Лейпциг, Дрезден, Бонн.

Державна мова. Німецька.
Релігія. 45% — протестанти (головним чином лютерани), 37% — католики, 2% — мусульмани.
Етнічний склад. 95% — німці, 2,3% — турки, 0,7% — італійці, 0,4% — греки, 0,4% — поляки.

Валюта. Євро = 100 центам.
 
Місце у світі 
 
Німеччина зробила великий внесок у розвиток світової культури, науки і техніки. В XVI ст. тут почалася Реформація. Разом з тим, у XX ст. саме в Німеччині виник фашизм і звідси розпочалася друга світова війна. Після поразки в ній країна розділилась у 1949 р. на дві частини: західну — Федеративна Республіка Німеччини (ФРН) і східну — Німецька Демократична Республіка (НДР), які опинилися в різних соціально-економічних світових системах. У 1990 р. відбулося їх об'єднання, фактично поглинання Східної Німеччини Західною.
Сучасна Німеччина входить до шести головних індустріально розвинених країн. За кількістю населення і економічним потенціалом вона поступається лише США та Японії, а в ЄС і Західній Європі займає перше місце.
 
Склад території та економіко-географічне положення 
 
Німеччина лежить у центрі Західної Європи між Північним і Балтійським морями на півночі й Альпами на півдні. Через її територію проходять важливі трансєвропейські шляхи як широтного, так і меридіонального напрямків. Північний і південний кордони країни збігаються з природними рубежами, західні й східні відкриті і не раз являли собою театри воєнних сутичок.
Найважливішою особливістю географічного положення Німеччини є розташування її між економічно високорозвиненими країнами на заході та менш розвиненою частиною Європи на сході. Політика «Дранг нах Остен» (натиск на схід) проводилась нею, починаючи з X ст., майже 500 років, супроводжуючись колонізацією і заселенням захоплених земель.
До XIX ст. територія Німеччини складалася з 300 світських і духовних держав-князівств і 50 імперських міст, які формально входили до складу «Священної Римської імперії германської нації». Германська імперія, в яку вони були об'єднані в 1871 р., мала площу 541 тис. км2. У 1918 р. вона скоротилась до 471. З 70 тис. км , утрачених у 1918 р., Лотарингія і Ельзас були повернені Франції, Північний Шлезвіґ — Данії, а 46 тис. км кв. (Познань, Західна Пруссія, Данцигський коридор і Верхня Сілезія) відійшли до заново створеної Польщі. З 115 тис. км кв., втрачених у 1945 р., 15 тис. км кв. відійшли до колишнього СРСР (Калінінградська область Росії і Клайпедська округа Литви), а решта до Польщі (Східна Померанія, Південь Східної Пруссії, Нова Марка і Сілезія).
 
Клімат
 
Клімат Німеччини помірний, з середньорічною температурою біля +9°С. У північному регіоні відчутний морський вплив, що і пом'якшує погодні умови. В центральній частині країни клімат континентальний: зима холодніша, а літо тепліше. Найтепліше літо — в Рейнській долині (там луги і поля зеленіють навіть взимку), а найхолодніші зими — в Альпах, на півдні країни. Сніг буває рідко і тримається недовго. Опадів випадає на рівнинах 500-600 мм в рік, в горах — 900-1100 мм (у вигляді снігу).
 
Флора
 
Близько 30% території Німеччини покрито лісами, зосередженими в основному в південній частині країни. Близько двох третин лісів — хвойні, одна третина — листяні, тут виростають береза, бук, дуб і горіх.
 
Фауна
 
Тваринний світ Німеччини не дуже різноманітний. Найбільш часто зустрічаються, — олень, дикий кабан, заєць, вовк, лисиця, куниця, борсук. Серед нечисленних рептилій виділяється гадюка. Через країну зазвичай мігрує велика кількість перелітних птахів. У прибережних водах водяться оселедець, тріска, камбала, морський окунь, в річках країни — короп, форель, сом.
 
Річки і озера
 
Територія багата на річки. Унікальною є наявність п'яти значних річок, які перетинають Північну і Середню Німеччину з півдня на північ паралельно одна одній. Довжина Рейну в межах країни 865 км, Дунаю — 647 км. Рейн і Одер, як прикордонні річки, мають міжнародний режим. З давніх часів густа річкова система та Долини виконують важливі транспортні функції. Річки замерзають ненадовго (Рейн не більше ніж на місяць і то не щороку). Крупних озер в небагато — найбільше озеро Боденське, частина якого знаходиться також в Австрії і Швейцарії.
 
Господарська оцінка природних умов і ресурсів
 
За характером поверхні Німеччину можна поділити на три частини: 
1. Північно-німецька низовина (до 200 км завширшки).
2. Середньонімецькі гори (Рейнські, Сланцеві, Гарц, Тюрінґенський Ліс і Рудні). 
3. Південна Німеччина (Шварцвальд, Швабський Альб, Франконський Альб, Баварський Ліс і Баварське плоскогір'я).
Гори Середньої і Південної Німеччини є середньовисотними і не створюють серйозних перешкод для економічної діяльності. Тільки на півдні, на кордоні з Австрією, на територію Німеччини заходить гірський масив Альп (так звані Баварські Альпи).
Головним мінеральним багатством країни є кам'яне (Рурський і Саарський басейни) і буре (Нижньорейнський, Галле-Лейпцизький і Нижньолаузицький басейни) вугілля. Рурський басейн за виявленими запасами (понад 130 млрд т) є найбільшим у Західній Європі. Проте вугілля тут залягає на значній глибині й умови його залягання складні. За покладами калійної солі (між річками Везер і Зале) Німеччина займає одне з перших місць. Родовища інших корисних копалин, крім будівельних матеріалів, або незначні, або вже вичерпані.
Ліси займають 1/4 площі країни. Значні території охороняють – Перші національні парки (Баварський Ліс і Берхтесгаден) створені в 70-х роках. Німеччина має чимало районів з рекреаційними курсами. Долина Рейну, Баварські Альпи, Гарц і Саксонська Швейцарія відомі в світі своїми мальовничими ландшафтами. Внаслідок надмірної концентрації промислової діяльності Німеччина, особливо такі райони, як Рур і Галле-Лейпцизький, а також ріки Рейн і Ельба, зазнали великого забруднення. Проблему екологічної чистоти Руру і Рейну можна вже вважати вирішеною.
 
Населення 
 
Незважаючи на величезні людські втрати у другій світовій війні (10 млн чоловік), Німеччина швидко відновила чисельність свого населення. Цьому сприяло і повернення 11 млн німців з територій, що відійшли до цих держав. Повернення «етнічних» німців продовжується і тепер, в основному з Росії. Водночас Німеччина (і Західна, і Східна) була першою з розвинених країн, де в кінці XX ст. природний приріст став нульовим або навіть від'ємним. Це супроводжувалось залученням іноземних робітників (турків, італійців, греків). їх у Німеччині було більше, ніж у будь-якій іншій країні Європи: в окремі роки понад 6 млн чоловік (із сім'ями). В 90-х роках важливим елементом іноземної робочої сили стали вихідці з території Східної Європи і колишнього СРСР.
Німеччина — етнічно однорідна країна. Німецька мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Крім німців, нею розмовляють австрійці, германо-швейцарці, люксембуржці, тобто сусідні народи. За своєю релігією німці південних районів є католиками, північних — протестантами. До другої світової війни Німеччина належала до країн зі значним єврейським населенням (560 тис. чоловік), майже всі вони або емігрували, або були знищені в концтаборах у роки війни.
Колоніальна імперія Німеччини була невеликою і короткочасною. І все ж за кількістю емігрантів у XIX і на початку XX ст. країна поступалась лише Великобританії. В 1841-1900 рр. за кордон, насамперед у США, виїхало 4,8 млн чоловік. Значна частина сучасних американців і канадців серед своїх предків називають вихідців з Німеччини. Районами німецької еміграції були також Бразилія, Аргентина і Південна Африка.
Середня густота населення 230 чоловік на 1 км кв. Найвища вона в басейні Рейну і в Середній Німеччині. 87 % населення живе в містах, серед яких виділяються Берлін, Гамбург і Мюнхен, як «міста-мільйонери», і ще 13 міст, населення кожного з яких становить більш як 500 тис. чоловік. Гамбург, Мюнхен і Франкфурт-на-Майні віднесені до сімки євроміст «вищої ліги».
У Німеччині немає одного домінуючого центру на зразок Лондона у Великобританії чи Парижа у Франції. Це пояснюється політичною роздробленістю країни в середні віки і з 1949 по 1990 р. Але в Німеччині знаходиться найбільша в Європі агломерація міст — Рурська, яка утворилася на базі вугільного басейну і комплексу важкої промисловості.
За віком міста Німеччини можна поділити на дві групи. Західні (кордоном є долини Рейну і Дунаю) входили в орбіту Римської імперії, їхній вік сягає двох тисяч років. Інші, де в римські часи мешкали германські і слов'янські племена, виникли пізніше — приблизно тисячу або трохи більше років тому. Специфічним є те, що серед німецьких міст багато колишніх князівських столиць. Вони багаті на історичні та культурні пам'ятки, що нагромаджувалися протягом сторіч.
Міста Німеччини зазнали величезних руйнувань під час другої світової війни: на сході в наземних боях, на заході — від повітряних нальотів. Далеко не все відновлено. Багато архітектурних і художніх скарбів загинуло назавжди. Проте і зараз німецькі міста вирізняються своїми пам'ятками минулого, охайним виглядом і сучасною інфраструктурою.
У сільській місцевості є хутори, села. Як правило, в них переважає міський спосіб життя. В цілому Німеччина має один з найвищих життєвих стандартів у світі.
 
Загальна характеристика господарства
 
Економіка Німеччини є сучасною і багатогалузевою. Позиції державного сектора в ній мінімальні. Серед найбільших корпорацій: телекомунікаційна «Дойче телеком», автомобільні «Даймлер-Бенц» і «Фольксваґен», електротехнічна і електронна «Сіменс», хімічні «Байєр» і БАСФ, фінансова «Дойче Банк» та ін. У сільському і лісовому господарстві та в рибальстві зайнято 4 % працюючого населення і вони дають 2 % ВНП, в промисловості й будівництві — по 39 %, у третинному секторі — 57 % і 60 %. Порівняно з Великобританією, Францією та США частка зайнятих У Німеччині в нематеріальному виробництві є меншою. Німеччина відзначається своїм промисловим потенціалом, але її позиції у сфері високих технологій слабші.
Німецька економіка значною мірою орієнтована на експорт. Сума вартості експорту та імпорту становить половину ВНП. Країна має активний торговий баланс. В експорті домінують автомобілі, верстати й інше виробниче обладнання, хімічна продукція та електротехніка. Основу імпорту становлять, крім промислових виробів, також паливо, руди, деревина, волокна, продовольство.
Для Німеччини сферою її зовнішніх інтересів завжди була Європа. І тепер головними її торговими партнерами є країни Західної Європи, особливо ЄС. Економічні стосунки східного напрямку також не можна не брати до уваги. Німеччина була основним торговим партнером царської Росії в 1913 р. і СРСР — у 1939 р. В 1989 р. Західна Німеччина була основним торговим партнером СРСР серед капіталістичних країн, а Східна —серед соціалістичних. В 90-х роках банки і корпорації Німеччини почали активно діяти в країнах Східної Європи і колишнього СРСР. Німеччина є важливим потенційним торговим партнером самостійної України. В 1995 р. її частка в зовнішньому торговому обігу України була вже досить значною і становила 4,7 %.
Після другої світової війни Німеччина була розділена на дві частини, які змушені були не тільки відновлювати зруйноване господарство, а й змінювати його структуру, компенсуючи втрачених постачальників і втрачені ринки збуту. Великою мірою це здійснювалося за допомогою США на заході та СРСР на сході. Західна Німеччина залишилась країною з ринковою економікою. У Східній Німеччині провідні позиції зайняв державний сектор. Після об'єднання Німеччини в 1990 р. перед нею постало питання уніфікації господарського комплексу. Вона здійснюється власними силами і відбувається шляхом стикування інфраструктури, ліквідації неконкурентоспроможних виробництв і трансформації соціально-економічної системи на сході.
 
Промисловість 
 
Німеччина має розвинену енергетику. Головним напрямом змін у структурі енергоба¬лансу після другої світової війни став перехід на імпортну нафту і природний газ, частка яких зросла до 50 %. Видобуток місцевого твердого палива, з яким раніше ототожнювалась могутність німецької економіки, скорочується. Проте і зараз Німеччина залишається однією з найбільших його виробників. Щорічно добувають 70-75 млн т кам'яного вугілля (в 1960 р. — 140) і 240 млн т бурого (в 1989 р. — 410).
Щорічний імпорт нафти досягає 100 млн т, природного газу — 75 млрд м куб, власний їх видобуток, відповідно, 3 млн т і 20 млрд м куб. Імпортна нафта надходить через власні та іноземні порти. Діють нафтопроводи: Роттердам — Рур — Франкфурт-на-Майні, Марсель — Карлсруе — Інґольштадт, Ґенуя — Інґольштадт, Трієст — Інгольіптадт, Вільгельмсгафен — Рур, Росток — Шведа — Галле. Головні нафтопереробні заводи зосереджені в Рурі, Карлсруе, Інґольштадті та Гамбурзі. Природний газ трубопроводами надходить з Нідерландів, морських родовищ Норвегії та з Росії транзитом через Україну.
Виробництво електроенергії становить понад 570 млрд кВт год на рік, з них 1/3 дають АЕС. Атомні електростанції діють в усіх районах Західної Німеччини від Нижньої Саксонії до Баварії. АЕС «Норд» на сході закрита.
Обробна промисловість. Промисловий переворот у Німеччині відбувався в середині XIX ст. і вже враховував досвід Великобританії. Перевага одразу ж була надана важкій промисловості. Умовами для цього стали рурське й сілезьке кам'яне вугілля, буре вугілля, калійні й кам'яні солі Середньої Німеччини, лотаринзькі залізні руди, контрибуція з Франції, а також наявність широкої мережі університетів, бурхливий розвиток природничих і технічних наук. Ринком збуту була сама важка промисловість, а також урядові воєнні замовлення перед першою та другою світовими війнами.
І зараз Німеччина серед головних розвинених країн за своїм промисловим потенціалом поступається лише США і Японії. Проте частка новітніх наукоємних галузей тут нижча, ніж у Великобританії та Франції, не кажучи вже про США. Як країна, що зазнала поразки у другій світовій війні, Німеччина втратила спадкоємність зі своїми колишніми успіхами в атомній, аерокосмічній і телекомунікаційній галузях, кібернетиці, медицині й біології. Найбільші її досягнення — у традиційних галузях: машинобудуванні та хімічній промисловості. Характерним є першокласний технічний рівень і якість виробів, висока кваліфікація інженерів і робітників. У структурі промислової продукції 1/3 становлять базові продукти промислового призначен¬ня, 1/3 — машини, обладнання і транспортні засоби, 1/3 — споживчі товари широкого вжитку.
Металургія сконцентрована в Рурі. Залізну руду Імпортують переважно зі Швеції. Щорічна виплавка сталі — 40 млн т (в 1969 р. — 50 млн т). Рур є також головним районом виплавляння алюмінію (1260 тис. т на рік), кольорових і легуючих металів.
Основними районами хімічної промисловості стали Північний Рейн-Вестфалія, Галле-Лейпцизька зона, конур¬бації Франкфурте і Мангейма. Виробництво дуже диверсифіковане і третина його йде на експорт. За обсягом продукції хімічної промисловості Німеччина поступається лише США, а за її експортом займає перше місце.
Машинобудування виробляє практично все — двигуни і турбіни, сільськогосподарську техніку, метало- і деревообробні верстати, обладнання для текстильної, шкіряно-взуттєвої, харчової, поліграфічної та інших галузей. Електротехнічне та електронне машинобудування найбільше випускає промислової і побутової електротехніки, засобів зв'язку. Німеччина славиться точними приладами, інструментами і оптикою.
У виробництві транспортних засобів переважає випуск автомобілів. Виробляють 4,6 млн автомобілів на рік, половина з нихекспортується. Занепад суднобудування в розвинених країнах Західної Європи торкнувся і Німеччини, проте вона продовжує залишатися першою в Європі і третьою в світі суднобудівною країною. Ця галузь зосереджена в портових містах як Західної, так і Східної Німеччини. Загальний тоннаж суден, що їх щорічно спускають на воду, досягає 0,8-1,0 млн брутто-тонн.
Спеціалізація центрів машинобудування Німеччини, як правило, широка. Підприємства однієї і тієї ж галузі розкидані по різних містах, і навпаки, в одному місті зосереджуються десятки підприємств різного профілю. Так, автомобільні заводи діють у двох з половиною десятках міст. Таке явище є типовим для індустріально розвинених країн.
За вартістю машинобудівної продукції в розрахунку на одного жителя і за її експортом Німеччина посідає перше місце в світі.
Важливе значення мають галузі промисловості, що виробляють товари широкого вжитку. На ринках Європи користуються попитом музичні інструменти, хутряні вироби, фарфор, мережива, друкована продукція, мисливська зброя тощо. Особливе місце займає пивоваріння. За виробництвом пива Німеччина поступається лише США, а за споживанням його на душу населення і експортом стоїть на першому місці. Як у Франції вино, пиво в Німеччині — не просто напій, це важливий елемент способу життя. Країна виробляє 13 млн т паперу і картону на рік (перше місце в Європі).
Обробна промисловість розміщена практично по всій території країни. В XIX ст. головними районами її зосередження були Вестфалія, Саксонія і Сілезія (нині територія Польщі). Згодом до них приєдналися Берлін, Гамбург та інші північні міста. В другій половині XX ст. відбувався своєрідний «рух на південь» — у Прирейнський Південний Захід і в Баварію. Більш рівномірне розміщення обробної промисловості стало наслідком зменшення її залежності від сировинних баз і комплексу важкої промисловості Руру.
 
Сільське господарство
 
Німеччина має добре розвинене і дуже інтенсивне сільськогосподарське виробництво. Як орні землі використовують 12 млн га, під пасовища — 6 млн га. В розрахунку на одного жителя це навіть менше, ніж у Великобританії. Після об'єднання країна перетворилася на найбільшого (разом з Францією) сільськогосподарського виробника Західної Європи. Проте вона забезпечує власні потреби лише на 2/3. Як і Японія, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства. Вона довозить не тільки продукти тропіків і волокна, але й зерно (кормове й продовольче), олію, м'ясо, овочі, фрукти.
Особливості земельних ресурсів, кліматичні і ґрунтові умови, а також висока платоспроможність населення зумовили тваринницьку орієнтацію в структурі галузі. Цей сектор дає 4/5 вартості продукції. Німеччина виділяється поголів'ям великої рогатої худоби і свиней, виробництвом м'яса (90 кг на рік на кожного жителя), масла і твердих сирів. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, жито. Пшениця є головною зерновою культурою, але роль її менша, ніж у франції та Великобританії. Важлива також роль жита (колись це був головний хліб німців). Німеччина є великим виробником картоплі, цукрових буряків, фруктів (особливо яблук), овочів і винограду. «Національною» культурою став хміль, що використовується для пивоваріння.
ферми не мають вузької спеціалізації. В різних районах — свої форми ведення господарства. Найбільш ефективними сільськогосподарськими територіями вважаються: південна окраїна рівнинної Півночі — найбільший ареал родючих земель, що простягнувся від Маасу до Ельби; річкові долини середньонімецьких гір і середньовисотні плоскі рівнини Південної Німеччини.
Вилов риби — 400 тис. т. Лісозаготівлі — 38 млн м куб.
 
Транспорт 
 
Транспортна система Німеччини розвинена, сучасна, комплексна і густа. Вона виконує не тільки внутрішні функції, а й здійснює міжнародний транзит населення і вантажів. Це випливає з центрального положення країни в Європі. Транспортна інфраструктура продовжує вдосконалюватись. Німеччина бере участь у створенні європейської системи автострад і трансєвропейських швидкісних залізниць.
Переміщення вантажів здійснюється залізницями, автомобілями, трубопроводами і водними шляхами, людей — автомобілями, залізницею і авіатранспортом. У країні зареєстровано понад 40 млн легкових і 3 млн вантажних автомобілів. Німецька «Люфтганза» є однією з найбільших і найдосконаліших авіакомпаній світу. Вона здійснює польоти як у національних межах, так і в усі куточки Землі.
Специфікою Німеччини є розвинений внутрішній водний транспорт, який здійснює 1/5 перевезень вантажів. У цьому країна поступається лише США. Найважливіша роль належить системі Рейну, завдяки якому Рур і Південний Захід мають дешевий вихід через Нідерланди У Північне море. Рейн — одна з найзавантаженіших річок світу, на нідерландсько-німецькому кордоні щороку ним проходить близько 130 млн т вантажів. Канал Рейн — Емс — Везер дав вихід Руру до Північного моря в межах національної території. Середньонімецький канал від Рейну до Одеру перетнув країну із заходу на схід, з'єднавши всі північні річки і перетворивши їх на єдину водну систему. І, врешті-решт, закінчений у 90-х роках канал Рейн — Майн — Дунай, з'єднавши Північне і Чорне моря, створив трансєвропейську водну магістраль.
Німеччина має широкий вихід у Північне й Балтійське моря. Кільський канал, що їх з'єднує, як міжнародний займає третє місце, але значення його набагато менше, ніж Суецького і Панамського. Довжина каналу 98 км, річний вантажообіг — 65 млн т. Більшість вантажів іде в східному напрямку. Поромні переправи з'єднують Німеччину з Данією (о. Зеландія), Швецією і Фінляндією, а також з Литвою. Серед численних морських портів країни найбільшими є Гамбург і Бремен. Хінтерландом Гамбурга є весь басейн Ельби і Одеру, включаючи території Чехії і польської Сілезії. В роки роз'єднаної Німеччини Гамбург його практично втратив, але все ж таки залишився серед найбільших портів світу. Значення Бремена підсилюють його спеціалізовані аванпорти: Вільгельмсгафен, Бремергафен, Куксгафен. Та чи не найбільше значення для Німеччини має нідерландський порт Роттердам, хінтерландом якого є весь басейн Рейну.
До другої світової війни центром транспортних зв'язків країни був Берлін. У роки роз'єднаної Німеччини він втратив ці функції. Характерною стала наявність локальних транспортних вузлів.
 
Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: Німеччина, географія 10 клас
Переглядів: 73 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]