Головна » Файли » Географія 10 клас

Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії.
07.02.2016, 09:46

Великобританія

[на початок]
 

Внутрішні відмінності й міста

 

Великобританію поділяють на 11 стандартних районів, що збігаються з урядовим плановим районуванням. Вісім із них знаходяться в Англії, три інші — це Уельс, Шотландія і Ольстер (Північна Ірландія).
У ході історичного розвитку країни значення її окремих частин не було однаковим. Ще в римську епоху, а потім і за феодальних часів рівнинні землі південного сходу стали основою піднесення і панування Англії на островах. У ході промислового перевороту з кінця XVIII ст. важливішу роль почали відігравати Центральна Англія та «економічні острови» з їх текстильною промисловістю, видобуванням вугілля, виплавлянням металу і суднобудуванням.
Після другої світової війни почався занепад цих галузей, а місця їх розміщення перетворилися на депресивні. Характерними їхніми рисами стали застаріла галузева структура, повільні темпи зростання доходів, підвищений рівень безробіття, відтік населення. Південна Англія з її сферою послуг, новітніми наукоємними виробництвами і тісними зв'язками з континентом розвивається нині швидшими темпами. Кращі умови життя і забезпеченість соціальною інфраструктурою сприяють переміщенню сюди населення. «Дрейф на південь» продовжується і зараз. Спроби держави цілеспрямовано підтримати райони занепаду і припинити концентрацію населення в Південній Англії були малоефективними. Найбільші успіхи державної регіональної політики досягнуті у створенні промислових парків і нових міст для розвантаження конурбацій.

Південна Англія (три стандартні райони: Східна Англія, Південний Схід і Південний Захід) є головною частиною Великобританії. Вона належить до найбільших у світі зосереджень людей і їх сучасної діяльності. На неї припадає більш як 2/5 насе¬лення і 1/2 економічного потенціалу країни.

Тут панує ЛОНДОН, що виник майже дві тисячі років тому. Це столиця Сполученого королівства, а свого часу — столиця Британської імперії. Лондону належать важливі міжнародні функції, специфічними є тісні зв'язки зі Співдруж¬ністю.
Лондон є метрополією світового масштабу. Офіційно Великий Лондон займає площу в 1580 км2 і в ньому проживає 6,8 млн чоловік. Фактично міське утворення, центром якого є Лон¬дон, розповзаючись, захопило всю Південно-Східну Англію з населенням 17,7 млн чоловік.
Великий Лондон є одним з найбільших фінансових, торгових і обслуговуючих центрів світу. Одночасно це величезний промисловий центр і транспортний вузол. Щороку Лондон відвідують 10 млн іноземних і 9 млн місцевих туристів.
Лондонський Сіті характеризується найвищою концентрацією банків і страхових компаній у світі (на нього припадає 1/5 всіх міжнародних банківських позик і стільки ж міжнародних страхових операцій). Дуже значним є обсяг консультацій з питань менеджменту і реклами, комп'ютерних, юридичних і медичних послуг.
У XIX ст. промислове обличчя Лондона формувала швейна, шкіряно-взуттєва, меблева, поліграфічна, фармацевтична і харчова промисловість. Ці старі галузі розміщені у внутрішній частині міста. У першій половині XX ст. вздовж Темзи розмістились «брудні» галузі, які працювали на привізній сировині і паливі: лісопаперова, кольорова металургія, цементна, нафтопереробна, хімічна, а також електроенергетика. Зараз головну роль у промисловості Лондона відіграють новітні наукоємні галузі машинобудування, розміщені в його західних і північних передмістях поруч з науковими лабораторіями. Одночасно кількість робочих місць у промисловості офіційного Лондона весь час скорочується.
Лондон є одним з провідних культурних центрів світу з віковими традиціями. Він має багато професійних театрів, знамениті симфонічні оркестри, балет і оперу, відомі концертні зали, художні галереї і музеї. Серед музеїв особливо виділяється Британський музей, в якому зібрані величезні багатства з усіх кінців колишньої Британської колоніальної імперії. Британська бібліотека (колишня бібліотека музею) нараховує 18 млн книжок. Міжнародне агентство новин «Рейтер» і радіотелевізійна корпорація «Бі-Бі-Сі» передують у комунікаційних установах. У місті багато спортивних споруд, у тому числі і всесвітньо відомих традиційними змаганнями. Двічі, в 1908 і 1948 роках, Лондон був місцем проведення Літніх Олімпійських ігор.
Лондон розташований по обидва боки Темзи. Ширина річки в межах міста не перевищує 200 м, її перетинають більше двох десятків мостів і кілька тунелів. Історичний центр Лондона — Сіті, знаходиться на лівому березі Темзи за 80 км від місця її впадіння у Північне море. Це колишнє феодальне місто площею одна квадрат¬на миля (2,56 км ) огороджене фортечною стіною. Вже в XIX ст. Сіті набув слави класичного фінансово-ділового центру. І тепер у ньому не більше десятка тисяч постійних жителів, але вдень сюди приїздять до 1 млн працюючих і відвідувачів. Тут знаходяться такі відомі установи, як Англійський банк, Британський національний банк, Лондонська фондова біржа і страхова компанія «Ллойд», Європейський банк реконструкції і розвитку. Серед архітектурних пам'яток Сіті — Тауер (середньовічна фортеця) і собор святого Павла.
За 3— 4 км на захід від Сіті, теж на лівому березі, розташоване друге історичне ядро Лондона — Вестмінстер. Нині це урядовий центр, в якому знаходяться парламент, резиденція прем'єр-міністра, міністерства. Поруч Букінґемський палац (королівська резиденція).. На вулицях, які з'єднують Сіті і Вестмінстер, зосереджені най-престижніші магазини, ресторани, готелі, клуби та розважальні заклади, на захід та північ —величезні парки, якими пишається Лондон, численні культурні установи і фешенебельні житлові квартали.
Лондон — сучасне і красиве місто. Проте забудовувалося воно хаотично, ніколи не руйнувалось і не переплановувалось. Мережа коротких, кривих і вузьких вулиць збереглася в тому вигляді, в якому вона колись виникла. Проте Лондон не залишається незмінним. У другій половині XX ст. в ньому почали з'являтися хмарочоси. Здійснені значні транспортні проекти. Побудова¬но два модерних комплексних культурних центри — Барбікан і Саут Банк, кожен з яких включає цілу низку театрів, концертних залів, художніх галерей тощо.
Істотних змін зазнає останнім часом нижня за течією Темзи східна частина Лондона. Для боротьби з періодичними повенями, що їх спричиняли морські припливи, у 80-х роках річку тут перегородили бар'єром з рухомими воротами.
На місці старих доків здійснюється один з найбільших урбаністичних проектів у Європі — будівництво величезного комплексу установ, розважальних і туристичних об'єктів.

Південна Англія поза Лондоном (її північна межа — умовна лінія від Брістольської затоки до затоки Уош) відома своїми науковими лабораторіями і наукоємною промисловістю, портовою діяльністю, морськими курортами і туризмом, а також інтен¬сивним сільським господарством. Територія багата на історичні пам'ятки. Серед них — Спгонхендж — мегалітична споруда, Кеншерберійський собор, королівський палац у Віндзорі.
Міста Південної Англії зв'язані з Лондоном і їх можна вважати його далекими передмістями. Найбільшим серед них є Брістоль у гирлі річки Северн. У минулому найважливішою його функцією була колоніальна торгівля, в тому числі і работоргівля. Зараз це великий центр авіакосмічної промисловості, де був створений англо-фран¬цузький надзвуковий лайнер «Конкорд». Широковідомі Оксфорд і Кембридж, стародавні університети яких займають провідні місця в сучасній світовій науці. Саутгемптон — центр нафтопереробки та аванпорт Лондона (головний пасажирський порт, порт для контейнерів і швидкопсувних товарів).

Центральна Англія (чотири стандартні райони — Західний Мідленд, Східний Мідленд, Ланкашир і Чешир, Йоркшир і Хемберсайд) являє собою скупчення найстаріших у світі вузлів великої фабрично-заводської промисловості, розташованих біля вугільних басейнів. Вона густо заселена, має значний промисловий та сільськогосподарський потенціал і продовжує залишатися найважливішою частиною країни. Але в цілому її структура менш сучасна, ніж Південної Англії, темпи розвитку нижчі. У Центральній Англії, на відміну від Південної, немає єдиної домінанти. Чотири її складові частини історично своєрідні і приблизно однакові за своїм значенням.

Західний Мідленд — колишня «Чорна країна» (з часів промислового перевороту сажа багаторічним шаром укривала стіни будівель) залишається районом автомобілебудування, виготовлення промислового обладнання і приладів. Тут багато міст, кожне з них зі своїми традиційними виробами, історія яких сягає вглиб промислової революції.
Бірмінгем (2,6 млн жителів) — друге за значенням місто після Лондона. В XIX ст. це був найбільший індустріальний центр країни. Головна його сучасна спеціалізація — металообробка і машинобудування, включаючи виробництво комп'ютерів, електроприладів і Дроту, автомобілів, інструментів. Перевагою Бірмінгема є центральне положення на території Англії, а звідси масштабні торгово-розподільчі функції й ділові послуги. Місто має давні культурні традиції.
Серед інших міст варто виділити Сток-он-Трент і Ковентрі. Сток-он-Трент — центр «гончарної округи», відомої фарфоро-фаянсовими виробами. Ковентрі — важливий машинобудівний центр. В 1940—1941 рр. він був майже повністю зруйнований німецькою авіацією і потім відбудований за єдиним планом. На південь від нього знаходиться батьківщина Шекспіра — Стратфорд-он-Ейвон, де є музей, меморіальний театр і відбуваються щорічні шекспірівські фестивалі.

Східний Мідленд називають «Англією в мініатюрі». Для нього характерне різноманіття виробництв. Традиційними залишаються виготовлення трикотажу, мережив і наймасовіше в Європі пошиття готового одягу. Місто Дербі відоме своїм машинобудуванням, у тому числі виготовленням авіаційних і ракетних двигунів. Район зосереджує також продуктивні вугільні кар'єри, добування залізної руди і значну частину найбагатших сільськогосподарських земель.

Ланкашир і Чешир з конурбаціями Манчестера і Ліверпуля є батьківщиною промислового перевороту. Тут розпочалася епоха індустріального розвитку людства. Текстильна (бавовняна) промисловість району в свій час була найбільшою в світі. Ланкашир і Манчестер стали загальними назвами великих текстильних районів і міст світу. Нині вони втратили свою винятковість, а виробництво тканин занепало. Проте район у цілому і кожна його конурбація зокрема продовжують виконувати важливі господарські функції. Місце текстильної промисловості зайняли автомобілебудування, ви¬робництво енергетичного і атомного обладнання, комп'ютерів і точних інструментів. За обсягами нафтопереробки, хімічної, поліграфічної і харчової промисловості район поступається лише Південній Англії.
Манчестер (2,5 млн жителів) знаходиться за 56 км від Ірландського моря. Канал з'єднав його з річкою Мерсей і перетворив на внутрішній морський порт. Зараз це один з головних торгових і фінансових центрів Великобританії з дуже значною і різноманітною промисловістю.
Ліверпуль (1,5 млн жителів) — порт у гирлі річки Мерсей. У XVII—XIX ст. він уславився работоргівлею, що тривала з 1701 по 1830 р., нагромадженням капіталів, ввозом сировини і вивозом готових виробів. Тут уперше в країні були побудовані штучні доки і прокладені регулярні пароплавні лінії в Новий Світ, Азію і Африку. Нині зі старих галузей його промисловості найзначнішими є борош¬номельна і цукрова, а з нових — автомобілебудування.

Йоркшир і Хемберсайд відокремлені з заходу від Ланкашира і Чешира Пеннінськими горами. Це традиційний район вовняної промисловості з центрами Лідс і Брадфорд (1,7 млн жителів). Зараз його обличчя визначають добування вугілля, металургія, машинобудування і нафтохімія. Тут виплавляється 1/3 чорних металів країни. Шеффілд (1,3 млн жителів) набув слави як центр електрометалургії, високоякісних спеціальних сталей, виробництва різальних інструментів і озброєння. Маленьке місто Иорк, яке було у свій час північною столицею римлян, столицею англо-саксонських і датських королівств, тепер є відомим історичним і туристським центром. Важлива роль району в сільському господарстві і рибальстві.

У Північній Англії, на відміну від Південної і Центральної, переважають уже не рівнини, а узгір'я. її невелика східна прибережна частина перетворилася на один із економічних островів з центром Ньюкасл-апон-Тайн (1,1 млн жителів). Природною основою його став так званий «Великий вугільний північний басейн».
У світовому індустріальному розвитку Північна Англія відома як батьківщина вугільної промисловості, залізниць, металевих суден, першого в світі вугільно-металургійного району з важким металомістким машинобудуванням. У першій половині XX ст. тут спускали на воду 2/5 британських кораблів (суховантажних, танкерів), виготовляли суднові машини, енергосилове обладнання, турбіни, устаткування для шахт, металургійних і хімічних заводів. У другій половині сторіччя район не витримав конкуренції країн з дешевою робочою силою та новітньою технологією і його промисловість занепала.
Перші вугільні шахти, залізниці й паровози, судноверфі зберігаються як музеї і приваблюють багато туристів. Залишилось тільки виготовлення найбільш складного суднового, енергетичного і промислового обладнання, що потребує дуже кваліфікованої робочої сили і певних традицій. Новим у Північній Англії є комплекс нафтохімії в гирлі річки Тіс із центром Біллінґем, який вважається найбільшим у Європі. Нафту він отримує підводним трубопроводом з центральних родовищ Північного моря.

Уельс, Шотландія і Ольстер відрізняються від Англії як за своїм природним середовищем, так і за історичними і етнічними особливостями.

Переважна частина Уельсу — плоскогір'я. Найважливішими природними ресурсами є вугілля, вологий теплий клімат і пасовища для великої рогатої худоби та овець. У політичному та економічному відношеннях Уельс повністю інтегрований з Англією. Колись усе-світньо відома вугільна промисловість нині перебуває в стані гострої кризи. Але реконструйовані металургійні комбінати виплавляють до 1/3 чорних металів (друге місце після Йоркширу і Хемберсайду). Головне містоКардіфф — важливий культурний центр. На початку XX ст. це був найбільший експортер вугілля на світовий ринок.

На Шотландію припадає 1/3 площі і менш як 1/10 населення Великобританії. Це гірська, прохолодна і волога територія. До унії з Англією в 1707 р. вона була окремим королівством. Населення і життя зосереджені у вузькій Середньошотландській низовині, протяжність якої лише 50 км. Сільське господарство Шотландії представлене молочним тваринництвом на низовині й вівчарством у горах.
Головним центром є Ґлазґо (1,8 млн жителів). Його промисловість (вугільна, металургійна, суднобудівна) перебуває в занепаді. Знамениті верфі Клайдсайда, на яких колись були побудовані найвідоміші англійські судна, припинили своє існування. Нові галузі не компенсують утрачені робочі місця. 
Единбург — старовинна столиця шотландських королів — розвивається більше як культурне місто. Після Лондона це другий фінансовий і поліграфічний центр та центр різноманітних послуг. У 1768 р. тут уперше була видана «Британська енциклопедія». У місті багато музеїв та інших культурних закладів, які приваблюють туристів. Единбург — побратим Києва. Організаційним центром нафтогазової промисловості Північного моря стало місто Абердін. Шотландія, як і раніше, знаменита своїми чудовими вовняними тканинами і виробами з них, а також шотландським віскі.

Ольстер — найменший за площею і населенням район країни. Політичний конфлікт у ньому, що триває з 1968 р., викликаний не стільки етнічними і релігійними розбіжностями, скільки еко¬номічними причинами. Доходи тут становлять лише 3/4 англійських.
Структура промисловості застаріла і представлена головним чином суднобудуванням і виробництвом тканин. Сільське господарство базується на травах, картоплі і великій рогатій худобі. Головне місто — Белфаст.
Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: географія 10 клас, Сполучене Королівство Великобритані
Переглядів: 51 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]