Головна » Файли » Географія 10 клас

США. Господарство
07.02.2016, 12:31

 

Господарство США характеризується не тільки своїми величезними масштабами, а й найсучаснішою та комплексною структурою. Це твердження стосується не тільки госпо¬дарства в цілому, а й усіх його галузей і підрозділів зокрема. В первинній сфері зайнято лише 3,3 % працюючих (у сільському господарстві, лісівництві й рибальстві — 2,8 і в добувних галузях — 0,5), у вторинній сфері — 22,4 % (в будівництві — 6,0, в обробній промисловості — 16,4) і в третинній сфері — 74,3 % (на транспорті, і в зв'язку, електроенергетиці і комунальному господарстві — 7,1, в торгівлі — 20,9, у фінансах та страхуванні — 6,7, в галузях обслуго¬вування — 34,9 і в громадському харчуванні — 4,7). Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам.
Ринкова економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну приватну власність. Державна власність включає багато інфраструктурних об'єктів (транспортних, комунікаційних, енер¬гетичних, екологічних, медичних, освітніх та наукових), військове майно; державі належить 260 млн га земель. Вирішальну роль в господарстві відіграють великі корпорації. Серед найбільших is найвідоміших у світі — «Дженерал Моторз», «Форд Мотор», «Ексон», «Філіпп Морріс», «Дженерал Електрік», «Уол-Март», «Кока-Кола», «Мерк», «ATT», «IBM», «Майкрософт», «Інтел» та інші. Дрібна приватна власність особливо поширена в роздрібній торгівлі, громадському харчуванні та обслуговуванні. Виникнення та розміщення дрібних підприємств здебільшого стихійні. Раціо¬нальність їх існування й розміщення здійснюється шляхом банкрут¬ства неефективних. Великі державні й корпоративні підприємства розташовуються на науковій основі. Засобами державного впливу на всю економіку є оподаткування, дозвіл або заборона, субсидії, закупки продукції, регулювання цін та умов діяльності. Ці ж методи використовує влада штатів для приваблення виробництв, в яких вона зацікавлена, і створення нових робочих місць.
Важливими складовими господарства США в другій половині XX ст. стали наукові дослідження і військово-промисловий комплекс. Наукові дослідження більш як на 2/3 здійснюються лабораторіями корпорацій, решта поділяється порівну між урядовими закладами та університетами. Витрати на науку перевищують 170 млрд доларів (1994 p.). Територіальна концентрація науки найбільша в Північно-східному мегалополісі (штати Род-Айленд, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія і Меріленд), в Приозер'ї (штати Огайо, Мічиган та Іллінойс), а також у штатах Флорида й Техас, Каліфорнія і Вашинг¬тон. Воєнні витрати досягають 310 млрд доларів (1994 p.). Найбільші воєнні контракти отримують Північно-східний мегалополіс (штати Массачусетс, Коннектикут, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія і Мериленд), а також штати Огайо, Міссурі, Вірджинія, Джорджія, Флорида, Техас і Каліфорнія. Витрати на наукові дослідження та урядові воєнні замовлення мають суттєве значення для цілих галузей і територій. За них іде боротьба і їх географія відображає географію елітних та найбільш динамічних територій. Одночасно скорочення урядових воєнних асигнувань негативно впливає на життя цілих міст і районів.
Внутрішній ринок завжди був головним у господарстві США. Він є найбільш ємним у світі як для споживчих товарів масового вжитку, так і для продукції виробничого призначення, а також всілякого виду послуг. Водночас США користуються всіма вигодами міжна¬родного поділу праці. В експорті (це близько 8% ВНП) найбільше значення мають готові промислові вироби, значною є і частка сільськогосподарської продукції. В імпорті (10% ВНП) важливими є товари промислового призначення, автомашини, паливо і сиро¬вина, а також споживчі товари.
Торговий баланс США вже багато років є хронічно негативним. Його дефіцит покривається за рахунок доходів від іноземних ін¬вестицій, туризму, пасажирських перевезень і різноманітних послуг (ліцензії, інформація, ділові послуги тощо), а також за рахунок доларової емісії.
Серед економічних партнерів США найважливішими є сусіди — Канада і Мексика, а також Західна Європа, Японія і нові індустрі¬альні країни й території Східної Азії. Країни Західної півкулі першими відчули на собі економічну експансію США. Зараз між США та Канадою існує «спільний ринок» (фактично економічна інтеграція). Передбачається створення Північноамериканської зони вільної торгівлі у складі США, Канади та Мексики. Трансат¬лантичний напрямок експансії (США — Західна Європа) став для СИТА важливим після першої світової війни. Зараз все більшого значення набуває транстихоокеанський напрямок: США — Східна і Південно-Східна Азія та Австралія. Частка США в зовнішньому торговому обггу України в 1995 р. становила 3,8 %.

 

Промисловість

 

Добувна промисловість. Структура корисних копалин, що їх видобувають США, за вар¬тістю на 3/4 складається з палива, на 9 % — з неметалевої сировини і на 7 % з руд металів. Видобуток кам'яного вугілля становить 820 млн т, нафти — 360 млн т, природного газу — 550 млрд м куб, залізної руди — 60 млн т.
Головним вугільним басейном є Аппалачський. За розмірами, геологічними умовами та якістю вугілля, за вигідністю розташування (щодо Північного Сходу і Приозер'я), а також за кількістю вже видобутого вугілля він не має рівних у світі. Його частка і зараз досягає майже 1/2 в загальному видобутку. Найважливішими вну¬трішніми змінами в Аппалачському басейні є переміщення центру виробництва на південь: зі штату Пенсільванія в штати Західна Вірджинія та Кентуккі. Продовжується експлуатація Східного Вну¬трішнього басейну в штаті Іллінойс. Новим явищем стало зростання вугільної промисловості на захід від річки Міссісіпі, зокрема в районі Скелястих гір, її частка зросла практично з нуля до 1/3, а штат
Вайомінґ став першим за видобутком вугілля в країні (понад 200 млн т). Основою є величезні розміри покладів, можливість від¬критих розробок, спеціальні залізничні маршрути і пульпопроводи. В цілому тепер у США 60 % вугілля видобувається відкритим спо¬собом.
Нафту і природний газ видобувають у чотирьох районах: Ґалф, Мідконтинент, Каліфорнія, Аляска. Упродовж восьми десятиліть найбільшою є частка Ґалфу і Мідконтиненту. Як і Аппалачський вугільний, ці нафтові басейни належать до найбіль¬ших у світі і характеристики їх дуже позитивні. І зараз тут добува¬ється 2/5 нафти і 4/5 природного газу країни. Експлуатація покладів нафти на Алясці розпочалася в 70-ті роки, нині частка штату перевищує 1/4. Інтенсивно експлуатуються шельфові родовища Каліфорнії і, особливо, Ґалфу.
Нафтопереробні підприємства США працюють на власній та імпортній сировині. На місці переробляється приблизно половина видобутку. Головний потік сирої нафти і нафтопродуктів з Ґалфу і Мідконтиненту направляється на Північний Схід і в Приозер'я. Використовують трубопроводи і танкери (морем навколо Флориди). Північноаляскинська нафта передається трансаляскинським на¬фтопроводом від затоки Прадхо на півночі до незамерзаючого порту Валдіз на півдні, а звідти танкерами в Тихоокеанські штати і через Панамський канал — в порти Ґалфу і Північного Сходу. Головними «коридорами» транспортування природного газу з Ґалфу і Мідконти¬ненту на Північний Схід та в Приозер'я стали берегові низовини і долини річок Міссісіпі та Огайо. Розглядаються різні варіанти пере¬дачі природного газу з Аляски, поклади якого там дуже значні.
Головний залізорудний басейн США лежить біля озера Верхнього. Він один з найбільших у світі й інтенсивно експлу¬атується вже понад 100 років. За своїми характеристиками його можна порівнювати з Аппалачським вугільним і нафтогазоносними Мідконтинентом та Ґалфом. Багаті руди басейну вичерпані після другої світової війни, але запаси низькосортних таконітів тут прак¬тично безмежні. Збагачена на місці руда транспортується водним шляхом по Великих озерах. Видобувають її відкритим способом.
Уран і більшість руд кольорових і рідкісних металів видобува¬ють у Кордильєрах, фосфорити — на Флориді і в штаті Північна Кароліна, калійні солі — в штаті Нью-Мексико.
США займає перше місце в світі за вартістю мінеральної сировини, яку вони видобувають самостійно, і водночас — перше місце як її імпортер. Це пояснюється як величезними потребами, так і бажан¬ням і можливістю отримати більш дешеву продукцію з інших країн і одночасно заощадити власні ресурси. Так, частка імпортних нафти і нафтопродуктів у внутрішньому споживанні досягає від 1/3 до 1/2, залізних руд — 1/5 тощо.

Енергетика. Щорічне споживання енергоресурсів у перерахунку на умовне паливо на душу населення в США перевищує 10 т, при 5—6 т у Західній Європі та Японії. Широке використання нафти і природного газу почалося в США вже у 20-х роках (в Західній Європі та Японії — лише на початку 60-х). Зараз в енергобалансі частка нафти становить 40 %, природного газу — 25, вугілля — 23, гідро-, атомної і геотермальної енергії — 12 %. Вугілля використо¬вується перш за все як паливо на теплових електростанціях, природ¬ний газ — у комунальному господарстві та, частково, в місцях видобутку на ТЕС, нафта — як пальне для двигунів.
Щорічне виробництво електроенергії вже перевищує 3000 млрд кВт • год і продовжує зростати. її виробляють переважно вугільні ТЕС, частка ГЕС — 9 %, АЕС — 22 %. В країні понад 100 діючих атомних реакторів загальною потужністю 105 млн кВт. Теплові елек¬тростанції, включаючи атомні, розміщені там, де є споживачі. Атом¬на електроенергетика найбільш розвинена і має найбільше значення в Північно-східному мегалополісі, в західному Приозер'ї, на Аппалачському Підмонті та Флориді, тобто там, де інших енергоресурсів недостатньо. Районами розвиненої гідроенергетики стали басейни річок Колумбія на Тихоокеанському Північному Заході, Теннессі і Камберленда в Аппалачах, Сакраменто і Сан-Хоакін у Каліфорнії. Використовується також потенціал річок Міссурі та Колорадо. Гео¬термальна електростанція потужністю 1 млн кВт діє в Долині Гейзерів у Каліфорнії.

Обробна промисловість. Це основа матеріального виробництва США. За вартістю продукції частка харчової промисловості (вклю¬чаючи тютюнові вироби та напої) становить 15 %, текстильної, швейної та шкіряно-взуттєвої — 5, деревообробної і меблевої — З, паперової та поліграфічної — 10, хімічної (включаючи продукти нафти і вугілля, пластмаси і гуму) — 20, виробів з каменю, глини та скла — 2, металургії — 5, металообробки і машинобудування — 40 %.
Величезна роль належить новітнім наукоємним виробництвам (майже 28 % усіх зайнятих). Вони є практично в усіх галузях. Найбільше значення останнім часом мають виробництва хімікатів, пластмас, синтетики та ліків, комп'ютерів та офісної техніки, засобів зв'язку, електронних компонентів, автомашин, літаків, ракет і космічної техніки, а також різноманітних приладів. Все це галузі хімічної промисловості і машинобудування. Вони відзначаються динамізмом, зростанням зайнятості і розмірів продажу, високою оплатою праці.
Разом з тим, величезний внутрішній ринок США вимагає існу¬вання, і при цьому у великих масштабах, традиційних галузей з низькими темпами розвитку і низькою оплатою праці.
Ці особливості структури обробної промисловості США обумов¬люють і її позиції в зовнішній торгівлі. З одного боку, США є провідним експортером новітніх наукоємних виробів і малосерійного обладнання (будівельні, гірничі машини), з іншого, — вони є великим імпортером традиційних товарів, особливо товарів широко¬го вжитку: текстилю, білизни, одягу, взуття, дорожніх речей, ігра¬шок, годинників, фотоапаратів, автомашин, аудіо-, відеосистем. До¬возять вони сталь, папір і паперові вироби, чимало техніки вироб¬ничого призначення.
Обробна промисловість США зародилась у Новій Англії і згодом поширилась на весь Північний Схід, а потім і в Приозер'я. Вже перед першою світовою війною тут сформувався величезний «промисловий пояс»: Бостон — Балтімор — Сент-Луїс — Мілуокі. Південь та Захід довгий час відставали в промисловому розвитку. Впродовж другої половини XX ст. становище змінилося. Якщо в 1950 р. на Північ припадало 72 % продукції обробної промисловості, на Південь — 20 і на Захід — 8 %, то в 1993 p., відповідно, 49, 34 і 17 %. Тобто сучасне розміщення обробної промисловості практично збігається з розміщенням населення. На Півночі, як і раніше, вона зосереджена в «промисловому поясі». На Півдні найбільші її осередки є на Аппалачському Підмонті і на узбережжі Ґалфу, на Заході — в Каліфорнії. Крім того, на Півдні і Заході існують також значні відособлені промислові центри.
Ще одним важливим зрушенням у розміщенні обробної проми¬словості в США у другій половині XX ст. став «рух у передмістя». Історично головними осередками її були внутрішні зони міст, тепер більше 1/2 виробництва знаходиться в передмістях. Найбільшими промисловими центрами США є консолідовані метрополітени Нью-Йорка, Чикаго і Лос-Анджелеса. Причому в другій половині XX ст. Лос-Анджелес обпттав Чикаго, а потім і Нью-Йорк і вийшов на перше місце. «Другий ешелон» промислових метрополітенів становлять Філадельфія, Клівленд, Детройт, Мілуокі, Міннеаполіс-Сент-Пол, Сент-Луїс, Даллас, Сан-Франциско та Сіетл. У кожному з них в обробній промисловості зайнято понад 200 тис. чоловік. В цілому ці 12 метрополітенів зосереджують 3/10 усіх зайнятих в обробній про¬мисловості США.
У першій половині XX ст. на розміщення обробної промисло¬вості найбільше впливали сировинно-транспортний фактор, наяв¬ність дешевої робочої сили і ринків збуту. Розміщення нових науко¬ємних виробництв у другій половині століття все більше орієнту¬ється на наукові установи, наявність кадрів вищої кваліфікації та екологічно чисте повітря. Вже під час другої світової війни в США почали з'являтися так звані науково-промислові парки, в яких територіально поєднувалися наукові дослідження і наукоємні виробництва. Як приклад найчастіше називають смугу вздовж кільцевої дороги № 128 Бостона і «Силіконову долину» в Каліфорнії — найбільші зосередження електронної промисловості. Назва «Силіконова долина» стала загальною. На зразок неї тепер вже існують десятки «долин», «коридорів», «смуг», «лісів», «прерій», «трикутників» тощо з новітніми виробництвами і науковими дослід¬женнями та послугами. Науково-промислові парки тісно пов'язані з університетами і часто групуються навколо них, отримуючи звідти нові ідеї та молодих талановитих учених.
Географія окремих галузей обробної промисловості США має такі особливості.
• Розміщення харчової промисловості збігається в цілому з роз¬міщенням споживчих ринків (метрополітени) і в значно меншій мірі з сировинними зонами.
• Текстильна промисловість — найстаріша галузь, зародилася в XIX ст. в Новій Англії. На початку XX ст. Нова Англія була одним з найбільших у світі районів бавовняного і вовняного виробництва, американським Ланкаширом і Йоркширом. Але в першій половині XX ст. мала місце знаменита «втеча на південь» — переміщення галузі на Аппалачський Підмонт, «де були бавовна, дешеві робочі руки і не було профспілок».
• Найбільшим центром швейної промисловості історично був Нью-Йорк з його величезним попитом і дешевою робочою силою жінок-іммігрантів. Зараз пошиття одягу, виробництво трикотажу і килимів значною мірою змістилося в «текстильні штати» Аппалачського Підмонта.
• Шкіряно-взуттєві підприємства розміщені на Північному Сході і в Приозер'ї.
• Розміщення потужностей лісозаготівель і деревообробки відповідають географії лісових ресурсів. Найбільшу роль тут відіграють тихоокеанський Північний Захід і південноатлантичні штати. Остан¬ні є також головним районом меблевої і целюлозно-паперової галузей. Значна частина меблів виробляється у великих метрополітенах. Щорічні заготівлі деревини — 450 млн м куб, виробництво паперу і картону — 70 млн т. Поліграфія є прерогативою великих міст, в ній домінують Нью-Йорк, Чикаго і Лос-Анджелес.
• У розміщенні хімічної промисловості найістотніше значення мали орієнтація її «верхніх поверхів» на споживача, тобто на великі міста, і перехід від вуглехімії до нафтогазохімії. В другій половині XX ст. в розміщенні цієї галузі різко зросло значення Півдня. Зараз хімічна промисловість розміщена приблизно порівну між середньо-атлантичними штатами, Ґалфом, Приозер'ям і Аппалачським Підмонтом. Найбільша концентрація виробництва має місце в консо¬лідованих метрополітенах Нью-Йорка і Філадельфії та на узбережжі Ґалфу.
• Чорна металургія США декілька разів змінювала свою геогра¬фію. Зародилась вона в штаті Пенсільванія на східних схилах Аппа-лачських гір. Згодом центри її перемістилися у вугільні райони західних схилів. Провідну роль почав відігравати Піттсбурґ і його оточення. Новим етапом стала поява великих центрів чорної мета¬лургії на південних берегах Великих озер — Буффало, Клівленд, Детройт, Чикаґо, які знаходилися на шляхах між аппалачським вугіллям і залізною рудою озера Верхнього. Після другої світової війни були побудовані металургійні комбінати на Атлантичному узбережжі — Спарроус-Пойнт (поруч з Балтімором) і в Моррісвіллі (біля Філадельфії), розраховані на імпортну залізну руду. Наступна деконцентрація галузі мала місце не за рахунок будівництва нових комбінатів, а за рахунок «міні- і мідізаводів», які працюють на металоломі, привізному чавуні і залізорудних окотках. Розміщення їх орієнтоване на споживача. Виплавка сталі становить до 90 млн т на рік, а імпорт її — 1/5 споживання.
• Підприємства кольорової металургії тяжіють до місць видобутку руди або до портів, що отримують імпортну сировину. З великих метрополітенів тільки Нью-Йорк, Балтімор і Сент-Луїс можна вва¬жати центрами цієї галузі. Як сфера виробництва, кольорова мета¬лургія найбільш характерна для Гірських штатів. Особливе місце займає алюмінієва промисловість. За своїми масштабами (виплавля¬ють 5 млн т алюмінію на рік) вона є найбільшою в світі і водночас не має внутрішньої сировинної бази, працюючи на імпортних бокситах і глиноземі. Виготовлення глинозему з бокситів зосередже¬не в портах Ґалфу. Металічний алюміній отримують на заводах у районах, багатих на дешеву електроенергію: тихоокеанський Північ¬ний Захід, Ґалф і долини річок Оґайо і Теннессі.
• Металообробка і машинобудування — ключова і найбільша га¬лузь обробної промисловості США. В ній зайнято 7,1 млн чоловік, або 37 % від загальної кількості зайнятих в обробній промисловості.
 Загальне машинобудування, тобто виготовлення металообробно¬го устаткування, двигунів, турбін, машин для інших галузей промисловості, для сільського господарства, будівництва і гірничої справи, конторського, торгового і побутового обладнання — най¬більш характерне для Приозер'я і Північного Сходу. Виробництво електротехніки також розмістилося головним чином у названих районах. Це великі території і всередині них виробництво окремих видів машин має свою внутрішню географію, зумовлену історією виникнення і характером ринків збуту.
• Електронне машинобудування, включаючи електронні компо¬ненти, електронно-обчислювальну техніку, засоби зв'язку і прилади, яке виникло після другої світової війни, перетворилося тепер на величезну сферу зайнятості (понад 1,1 млн чоловік). Особливістю його розміщення стала концентрація не тільки в старих промислових районах Північного Сходу та Приозер'я, айв нових — на Півдні та Заході. За межами «промислового поясу» Півночі особливо значну роль стали відігравати штати Каліфорнія, Техас і Флорида, а серед метрополітенів — Лос-Анджелес, Сан-Хосе, Даллас, Міннеаполіс — Сент-Пол.
• У транспортному машинобудуванні домінують автомобільна і авіаракетна галузі. Автомобілебудуванню належить особливе місце в господарстві США. Серійний випуск автомобілів, розрахований на масового споживача (так зване «сімейне авто»), розпочалося в США ще в роки першої світової війни, тоді як у Західній Європі та Японії це сталося майже на півстоліття пізніше. І зараз автомобіле¬будування залишається найбільшою галуззю обробної промисловості (840 тис. зайнятих) і своєрідним барометром господарської кон'юн¬ктури в країні. Виробництво автомобілів становить 11 млн штук на рік (6 млн легкових і 5 млн вантажних та автобусів) — перше-друге місце в світі поряд з Японією. Історичним, а до другої світової війни ще й домінуючим, ядром галузі були Детройт і його оточення в штаті Мічиґан, вдало розташовані як щодо виробництва металу та інших матеріалів, що використовуються при виготовленні автомобілів, так і щодо масових ринків їх збуту. Після другої світової війни виготов¬лення автомобілів виникло в інших частинах Приозер'я, в Північно-східному мегалополісі, на Півдні і в Каліфорнії.
Виробництво літаків, як галузь машинобудування, особливо швидко розвивалась в роки другої світової війни, а ракет і космічної техніки — в 60-х роках. Зараз у цих галузях зайнято, відповідно, 540 і 130 тис. чоловік. Географія їх формувалась поступово в міру розширення і диференціації виробництва. Авіабудування виникло на Півночі, але вже між двома світовими війнами в значній мірі перебазувалось у штати Каліфорнія і Вашингтон на Заході, а згодом і на Південь. Найбільшими його центрами є метрополітени Лос-Анджелеса і Сіетла на Тихоокеанському узбережжі, Сент-Луїса, Уїчіто, Далласа-Форт-Уерта і Атланти — у внутрішній частині країни, а також Колумбуса в штаті Оґайо і Хартфорда в штаті Массачусетс.
Географія виробництва ракет і космічної техніки є ще більш широкою. На Тихоокеанському узбережжі центрами цієї галузі стали метрополітени Лос-Анджелеса, Сан-Хосе, Сакраменто, Сан-Дієґо і Сіетла, на Півдні — Хантсвіпла, Орландо, Нового Орлеану. На Півночі вона є в багатьох великих метропо¬літенах, а в Гірських штатах —у малих вузькоспеціалізованих містах. Суднобудування в США, крім військового, займає порівняно скромне місце. Військові верфі зосереджені на півдні Нової Англії, на берегах Чесапікської затоки і затоки П'юджет-Саунд.

 

Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: географія 10 клас, США. Господарство, країни світу
Переглядів: 45 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]