Головна » Файли » Географія 10 клас

США. Північ.
07.02.2016, 12:36
 
Найважливіші відмінності в населенні й господарстві США в історичному плані відобра¬жені поділом їх території на Північ, Південь і Захід. Колонізація Півночі і Півдня почалася практично одночасно, у XVIII ст., але здійснювалася по-різному. На Півночі розвиток продуктивних сил не гальмувався феодалізмом. Сюди був спрямо¬ваний основний потік переселенців і капіталів з Європи. Розвиток Півдня до 1865 р. стримувався рабством, а після скасування рабства — його пережитками. Головна відміна Заходу полягала в тому, що це гірська посушлива територія. її колонізація розпочалася лише в середині XIX ст. Як наслідок, у XX ст. найрозвинутішою вступила Північ. Південь і Захід різко відставали від неї. В другій половині XX ст. розрив між трьома районами весь час зменшувався і зараз рівень їх розвитку є практично однаковим. Всередині трьох головних районів, враховуючи їх величезні розміри, неминучими є внутрішні відмінності, які зумовлені географічним положенням певної терито¬рії, характером її природного середовища і особливостями розвитку.
 
Північ
 
Територія Півночі простягнулась із заходу на схід більш ніж на 2,6 тис. км. У ній розрізняють Північно-східне Атлантичне узбережжя, Приозер 'я і землі на захід від річки Міссісіпі.

Північно-східне Атлантичне узбережжя (Нова Англія, Середньо-атлантичні штати). Це вузька смуга прибережної низовини між оке¬аном і Аппалачськими горами. На мінеральні ресурси територія небагата. Головні її переваги — приморське розташування, а в соціально-економічному плані той факт, що звідси почалася колоні¬зація США і через це узбережжя пройшов основний потік пере¬селенців з Європи.
Незважаючи на невпинне зміщення центрів ваги населення та економічної діяльності на захід, Північно-східне узбережжя і зараз є найважливішим районом США, а в світі з ним може рівнятися лише узбережжя між Токіо і Осакою в Японії — мегалополіс Токайдо.
В межах США Північно-східне Атлантичне узбережжя — це приблизно 2 % території і 1/5 населення. Значення видобувної промисловості і сільського господарства, хоча й дуже інтенсивного, тут мінімальне. Енергетика базується на довізному паливі: аппалачське вугілля, нафта і природний газ Ґалфу, імпортні нафтопро¬дукти. Одночасно це важливий район АЕС. Частка узбережжя в обробній промисловості країни весь час зменшується, але і зараз це майже 20 %. Рівень її диверсифікації максимальний, іде невпинний процес зростання наукоємних виробництв і переміщення їх з офі¬ційних меж міст у передмістя. Крім машинобудування, особливо виділяються хімічна, паперова, поліграфічна і легка промисловість. Важливе місце займає виробництво озброєнь: на район припадає 1/5 урядових воєнних контрактів. Виключною є роль узбережжя у фінансах і торгівлі, управлінні, послугах (особливо ділових, наукових і медичних), а також у транспортних зв'язках.
Північно-східне Атлантичне узбережжя, як район, практично збігається з мегалополісом Босваш, захоплюючи територію півден¬них штатів Делавер, Мериленд і, частково, Вірджинія. Його го¬ловними територіальними складовими є Нова Англія, консолідовані метрополітени Нью-Йорка, Філадельфії і Вашингтона—Балтімора.

НЬЮ-ЙОРК. В колоніальну епоху на узбе¬режжі головну роль відігравав Бостон, а згодом Філадельфія. Але в кінці XVIII ст. першість перей¬няв Нью-Йорк. Це сталося завдяки його вигід¬ному розташуванню в гирлі річки Гудзон, долиною якої та її притоки Мохок пролягав найзручні¬ший шлях через Аппалачські гори вглиб матери¬ка. Будівництво Ері-каналу, а потім і залізниць закріпило цю перевагу. Впродовж XIX і XX ст. Нью-Йорк виступає як найбільше місто США і уособлює цю країну в очах іноземців.
Сучасне значення Нью-Йорка в національ¬ному масштабі визначається перш за все його роллю у фінансах, оптовій торгівлі, ділових та професійних послугах. В ньому сконцентрована величезна кількість банків, страхових компаній, фірм з продажу нерухомості, рекламних, посе¬редницьких та юридичних контор, фондова та численні товарні біржі. З 500 найбільших корпо¬рацій США штаб-квартири 75 знаходяться в Нью-Йорку або його передмістях, а їхня частка в до¬ходах «500» перевищує 1/5. Ще вищою є частка зосереджених тут банківських активів.
У Нью-Йорку беруть початок важливі залізни¬ці, автостради та авіалінії. Як згусток міжнарод¬них авіаліній Нью-Йорк не має рівних. Дуже складною є внутрішня транспортна система гі¬ганта: метро завдовжки 370 км, наземні електро¬поїзди, швидкісні автостради, тунелі і мости через річку Гудзон і морські протоки. В штатах Нью-Йорк і Нью-Джерсі зареєстровано більше 14 млн автомобілів.
Промисловість Нью-Йорка дуже різноманітна. Найбільше значення мають машинобудування, хімічна, швейна, поліграфічна і харчова.
Нью-Йорк є величезним центром масових комунікацій, культури і туризму. Тут видаються широко відомі газети та журнали, діє 60 радіо- і телевізійних станцій, існує багато масових і спе¬ціальних бібліотек, банків даних, музеїв, кон¬цертних залів і театрів. Серед різноманітних на¬укових напрямків особливу увагу привертають медичні дослідження і розробка відповідної апа¬ратури та інструментів. Постійно зростаючі між¬народні функції міста включають фінансові, ділові та професійні послуги, в тому числі телеко¬мунікаційні, і обробку та надання інформації.
Нью-Йорк називають «Вавілоном на Гудзоні». В офіційних його межах з 7,3 млн чоловік 4/5 складають п'ять етнічних груп: негри (2,1 млн), євреї (1,1 млн), італійці (1,0 млн), пуерторіканці (0,9 млн) та ірландці (0,7 млн чоловік).
Центральним районом та уособленням Нью-Йорка є острів Манхеттен (88 км з постійним населенням 1,5 млн чоловік). Тут зосереджені найважливіші функції міста і найпрестижніші його заклади. Південна частина острова, де в 1625 р. було засноване місто, — сучасний Даунтаун з вулицею Уолл-Стріт і хмарочосом «Всесвітній торговий центр», є фінансовим центром. Середня частина — Мідтаун з Таймс-сквер і фешенебельною частиною вулиці Бродвей — вважається торговим, культурним і розважальним центром.

На північ від Нью-Йорка знаходиться місцевість, назва якої говорить сама за себе. Це Нова Англія. Тут у 1620 р. було засновано першу англійську колонію. Не кращі умови для землеробства і приморське положення сприяли розвитку ще в колоніальну епоху несільськогосподарської діяльності. Судноплавство, морська торгів¬ля, в тому числі торгівля рабами з Африки, рибальство, китобійний промисел і суднобудування стали джерелами початкового нагромад¬ження капіталу. На початку XIX ст. тут відбувся промисловий пере¬ворот і звідси почалась індустріалізація США. Під час Громадянської війни в США Нова Англія була промисловою майстернею, головною базою постачання, банком та арсеналом Півночі. В економічній географії Нова Англія стала класичним прикладом безперервної зміни структури господарства, еміграції старих галузей і виникнення на їхньому місці нових, більш складних і новітніх для свого часу. І зараз Нова Англія як район наукоємних виробництв і послуг посту¬пається лише Каліфорнії і Нью-Йорку.
Електронні компоненти та ЕОМ, системи зв'язку, волоконна оптика, біомедичні й фармацевтичні препарати, медичні й навігацій¬ні прилади та інструменти, авіаційні двигуни, вертольоти, ракети, системи управління ракетами, космічне обладнання, атомні підводні човни і аналогічні їм вироби — сучасна спеціалізація обробної промисловості Нової Англії. Традиційні для району текстильна, швейна і шкіряно-взуттєва галузі зараз невеликі за розмірами і спеціалізуються на високоякісних виробах.

Найбільшим тут є консолідований метрополітен Бостона (5,4 млн жителів). Бостон відігравав виняткову роль в історії та культурному житті США. Зараз він уособлює сучасну Нову Англію та її структуру господарства. Найперспективнішими в ньому вважа¬ють виробництво комп'ютерів та комплектуючих, а також послуги в галузі комп'ютерного обслуговування, обробки інформації, фінансів і медицини. Серед інших міст: Хартфорд — колись перша «столиця» верстатів, а зараз центр виробництва авіаційних двигунів, і порти Нью-Лондон і Ньюпорт з верфями атомних ракетних підводних човнів і головною базою підводного флоту США на Атлантичному узбережжі.

Консолідований метрополітен Філадельфії (6,0 млн жителів) лежить у гирлі річки Делавер. З 1790 по 1800 р. місто було столицею США і зараз в ньому багато історичних пам'яток. Сучасна галузева структура господарства Філадельфії нагадує Нью-Йорк. На узбе¬режжі вона зазнала найбільшого скорочення робочих місць у промисловості, але залишається важливим портом. Серед оточуючих її метрополітенів — Уїлмінґтон — місто хімічної та фармацевтичної промисловості зі штаб-квартирою корпорації Дюпон, і Атлантік-Сіті — океанічний курорт з казино і принада для туристів.

Консолідований метрополітен Вашинґтона-Балтімора (7 млн жителів, у тому числі у Вашингтоні — 4,5 млн) обслуговується спільним міжнародним аеропортом та морським портом Балтімора. Балтімор — промисловий центр. Поруч з ним працює металур¬гійний комбінат. Продукцією міста є радари та інше електронне обладнання, сталеві труби і листова сталь, олово, судна і силове обладнання, цукор, овочеві консерви. В Балтіморі знаходиться університет Джона Хопкінса — найбільший одержувач асигнувань на наукові дослідження серед університетів США.
Місто лежить в глибині Чесапікської затоки. В її гирлі сформу¬вався ще один консолідований метрополітен, в якому зрослися три портові міста — Норфолк, Ньюпорт-Ньюс і Вірджинія-Біч. Він поєднує найбільшу військово-морську базу США, величезні верфі, на яких будуються атомні авіаносці, експорт аппалачського вугілля і морський курорт.

ВАШИНҐТОН — місто, спеціально побудова¬не для виконання столичних функцій. В 1791 р. Конгрес купив у штатів Меріленд і Вірджинія 174 км кв землі на берегах річки Потомак і утворив незалежний від будь-якого штату Федеральний округ. Його назвали Колумбія (на честь Христо-фора Колумба), а місто — Вашингтон (на честь першого президента США). Зараз столиця тери¬торіально розрослася і займає чималі землі в оточуючих штатах.
Вашингтон — передусім столиця. Тут знахо¬дяться Білий Дім — резиденція президента, Капітолій — будинок Конгресу, міністерства й відомства, включаючи воєнне — Пентагон і Цен¬тральне розвідувальне управління, а також іно¬земні представництва. Кількість урядових служ¬бовців досягає вже 370 тис. чоловік. Вашинґтон — великий культурний центр. Бібліотека Кон¬гресу є найбільшою в світі, в ній нараховується 100 млн одиниць зберігання. Серед музеїв виділяються Смітсонівські інститути — музейний і дослідницький комплекс (космос, історія, при¬рода, мистецтво, індустрія). Визначними пам'ят¬ками столиці є меморіали президентів Вашинґтона, Джефферсона і Лінкольна, а також Арлінґтонське кладовище з могилою Невідомого солда¬та. На Атлантичному узбережжі Вашингтон поряд з Нью-Йорком — головні центри туризму. Щоро¬ку кожний з них відвідує 17-18 млн чоловік.
Промисловість Вашингтона спочатку обмежу¬валась поліграфією і харчовою. Зараз метрополі¬тен став зосередженням також новітніх вироб¬ництв, наукових досліджень і послуг.

Північно-східне Атлантичне узбережжя тісно пов'язане з Аппалачами. Через гори проходять транспортні коридори, які з'єднують узбережжя з Приозер'ям. Серед міст тут привертає увагу Рочестпер на березі озера Онтаріо зі штаб-квартирою, науковими лабораторіями і заводами фірми «Кодак». Продукцією науково-промислового парку, що виник на їх основі, є не тільки фотокіноапаратура і плівка, а й інші наукоємні вироби й послуги в галузі оптики і лазерної техніки. Серед рекреаційних місцевостей — гірський масив Адірондак з олімпійським містечком Лейк-Плесід і гори Катскілл. В Лейк-Плесіді двічі (в 1932 і 1980 pp.) проходили Зимові Олімпійські ігри.

Приозер'я. Ця частина Півночі включає п'ять штатів Північно-Східного центру і захід штату Пенсільванія. Площа її понад 630 тис. км кв, населення близько 45 млн чоловік. Колонізація При¬озер'я розпочалася пізніше, ніж Атлантичного узбережжя — тільки на початку XIX ст. Перевагами цієї частини СІІЇА треба вважати такі три моменти.
По-перше, тут багата місцева сільськогосподарська і міне¬ральна сировинна база. Особливо важливе значення мало вигідне місцеположення району між Аппалачським кам'яновугільним басей¬ном і залізорудним басейном озера Верхнього. По-друге, тут дуже сприятливе поєднання наземних і водних шляхів (Великі озера і річки Міссісіпі та Огайо). По-третє, понад сто років (1860— 1970) тут знаходився центр ваги населення та економічної діяльності США. Саме центральне положення по відношенню до масового національного ринку мало найбільше значення для розвитку району.
У Приозер'ї, як і всюди в США, більша частина працюючих зайнята в нематеріальному виробництві, включаючи великий бізнес, медицину, науку і культуру. Це також важлива сільськогосподарська територія. В її межі заходять «кукурудзяний» і «молочний» пояси і тут виробляють 1/6 сільськогосподарської продукції країни. При¬озер'я є важливою частиною «промислового поясу» Півночі (близько 1/4 зайнятих і промислової продукції в США).
В цьому своєрідному індустріальному серці США головна роль належить традиційним галузям і важкій індустрії: харчова, хімічна, нафтопереробна, виробництво гуми і пластмас, чорна металургія, металообробка і особливо машинобудування (виготовлення двигунів і турбін, промислового устаткування, гірничих і будівельних машин, підйомно-транспортних механізмів, сільськогосподарських машин, електротехніки і автомобілів). Район займає перше місце за вироб¬ництвом електроенергії та її споживанням. Базою енергетики є вугілля Аппалачського і Східного Внутрішнього басейнів, нафта і природний газ із Півдня. Величезний розвиток отримала атомна енергетика.
Важка промисловість Приозер'я уособлювала собою інду¬стріальну могутність США в кінці XIX і першій половині XX ст. Але після другої світової війни Приозер'я почало відставати від інших районів країни у розвитку новітніх виробництв і послуг. Порівняно незначною стала і його частка в урядових воєнних контрактах. Район вступив у період структурної кризи. Вона посилювалася одночасно кризою великих міст, з їх соціальними і расовими протиріччями, а також конкуренцією японських і західноєвропейських автомобіль¬них та металургійних корпорацій. Приозер'я стали називати «Мо¬розним поясом», протиставляючи його так званому «Сонячному поясу» Півдня і Заходу, який розвивався значно швидше.
В останній чверті XX ст. американські корпорації за активної підтримки уряду вклали величезні кошти в модернізацію структури й технічне оновлення промисловості Приозер'я, включаючи такі капіталоємні галузі, як металургія і автомобільна. Зараз традиційна обробна промисловість Приозер'я — цілком конкурентоспроможна, а частка її зменшилась на користь наукоємних виробництв і послуг. Понад 1/4 витрат корпорацій на наукові дослідження використову¬ються саме тут.
Приозер'я — осередок великих міських утворень. Найбільші з них виникли на берегах озер. Це Буффало, Клівленд, Детройт, Чикаго, Мілуокі. З ними генетично зв'язаний Пітсбург — центр кам'яно¬вугільного басейну. Ці міста відігравали і продовжують відігравати визначну роль в житті району і країни в цілому. Проте саме їх найбільше торкнулися кризові явища. На противагу їм міста, які лежать у внутрішній частині району (Колумбус, Індіанаполіс), на берегах Огайо і Міссісіпі Щинциннаті, Луїсвілл, Сент-Луїс, Міннеа-поліс—Сент-Пол) зараз мають більш позитивну структуру і розвива¬ються швидше.
Особливе місце в Приозер'ї та США в цілому займає Піттсбурзько-Клівлендський вугільно-металургійний район. Він розташо¬ваний на стику штатів Огайо і західної Пенсільванії, витягнувшись з південного сходу на північний захід. Базою його стало величезне родовище коксівного вугілля біля Пітсбурга, місцеві вапняки, во¬гнетривкі глини і промислові піски та довізна залізна руда з басейну озера Верхнього (а зараз і канадські залізні руди, які надходять глибоководним шляхом по річці Св. Лаврентія). Його продукція — вугілля, кокс, хімікати, чавун, феросплави, сталь, важкий прокат, важке промислове устаткування, листове та віконне скло, кераміка тощо. Розквіт району, який інколи називають «Американським Руром», прийшовся на останню третину XIX і першу половину XX ст.
Сучасна перебудова його звелась до технічної модернізації та оновлення структури. Чимало шахт і заводів закрито, в тому числі металургійні заводи Янгстауна — в свій час третього за виплавкою сталі міста країни.

Пітсбург (2,4 млн жителів) — «Місто сталі», «Місто диму» колись було уособленням району. В роки другої світової війни в ньому виплавлялося сталі більше, ніж у Німеччині та Японії разом узятих. І зараз Пітсбург та його оточення дають 1/5 коксу, 1/5 чавуну і 1/10 сталі в країні. Але роль вугілля і металу в житті міста значно зменшилась. Серед нових виробництв — комп'ютерні (прог¬рамування у воєнних цілях) і медичні послуги. Місто відоме штаб-квартирами і науковими лабораторіями промислових корпорацій і є портом на річці Огайо.

Клівленд (2,9 млн жителів) — порт на озері Ері, через нього залізна руда йшла в район Пітсбурга, а звідти вугілля — на металургійні заводи на узбережжі озер. Як і Пітсбург — це значний металургійний центр, але його промислова структура більш різно¬манітна. Головна продукція — промислове обладнання та інстру¬менти, промислова електроапаратура, автозапчастини тощо. Відомий він і як медичний та культурний центр.

Детройт (5,2 млн жителів у консолідованому метрополітені). Це один з найбільших індустріальних центрів США — «Мотор сіті», «Автомобільна столиця світу». Тут знаходяться штаб-квартири, дослідницькі лабораторії і заводи компаній «Дженерал Моторз», «Форд Мотор» і «Крайслер». В 50-ті роки в штаті Мічиган збирали 60 % автомобілів США, в тому числі в самому Детройті — 40 %. Незважаючи на деконцентрацію галузі, і зараз в штаті щорічно сходить з конвеєра більше 2 млн тільки легкових автомобілів тут а в самому Детройті на їх виробництві зайнято до 200 тис. чоловік.

ЧИКАҐО (8,5 млн жителів) виник на березі озера Мічиґан там, де переваги Приозер'я про¬являються найбільше. Озера тут заходять найдалі вглиб материка і близько до басейну Міссісіпі й перетинаються з найкоротшим шляхом з Пів¬нічно-східного Атлантичного узбережжя на захід. Центральне положення щодо покладів вугілля і залізної руди та масових ринків країни також очевидне. Дуже швидко місто стало природним центром величезного сільськогосподарського хінтерланду і головним транспортним вузлом всередині країни. Швидке зростання Чикаґо в другій половині XIX ст. вражало сучасників і залишило значний слід в американській історії. Майже 100 років Чикаґо посідав друге місце в країні після Нью-Йорка і тільки в 70-х роках його обігнав Лос-Анджелес.
Чикаґо виділяється розмірами фінансово-тор¬гової та ділової діяльності. Тут знаходяться найбільші в США ринки пшениці, кукурудзи, сої, худоби, а фондова біржа є другою після Нью-Йоркської. Тільки Нью-Йорку він поступається і за кількістю штаб-квартир великих корпорацій. Провідне місце Чикаґо посідає в торгівлі по пошті (корпорація «Сіре, Робак») і в розповсюдженні комп'ютерів та комплектуючих.
Транспортний вузол Чикаґо включає річковий та океанський порти, 9 суперавтострад, до двох десятків основних залізниць і багато трубопро¬водів. Аеропорт «О'хейр» вважається найзавантаженішим у світі.
Головними галузями промисловості Чикаґо є харчова, поліграфічна, фармацевтична, металур¬гія і металообробка, загальне та електромашино¬будування. Металургійні комбінати в самому Чикаґо та його передмістях, з яких найвідомішим стало «Місто сталі» — Ґері, виплавляють близько 3/10 американської сталі. Серед машинобудівної продукції — будівельна техніка, промислове обладнання, освітлювальна апаратура, елект¬ронні компоненти, телекомунікаційні електронні системи. До 50-х років Чикаґо був найбільшим у світі осередком боєнь. Через його відомий ринок худоби щороку проходило до 19 млн голів, а їх забоєм займалися понад ЗО тис. чоловік. Зараз ця галузь емігрувала в місця відгодівлі тварин, але Чикаґо залишається найбільшим у США цен¬тром харчової промисловості: печені вироби, ку¬курудзяні сніданки, солодощі, сосиски та ков¬баси, спеції тощо.
У Чикаґо понад 1200 лабораторій проми¬слових корпорацій. Місто є лідером у дослідженні мирного атома. Тут знаходиться Національна
лабораторія Комісії з атомної енергії. В 1942 р. в університеті Чикаґо побудовано перший атомний реактор. Зараз 60 % електроенергії в районі Чикаґо дають АЕС. В місті багато видавництв і 5 воно відоме своїми науковими і популярними, в тому числі енциклопедичними виданнями. Чикаґо є великим культурним центром. Серед закладів культури музей науки і промисловості, музей історії природи, художній інститут, планетарій і акваріум, публічна бібліотека. В даунтауні міста понад 50 хмарочосів, включаючи Сієр Тауер, а їх фронт на березі озера вражає своєю імпозант¬ністю і став своєрідною візиткою міста.

Сент-Луїс і Міннеаполіс—Сент-Пол (відповідно 2,5 та 2,7 млн жителів) лежать на окраїнах Приозер'я. Вони виникли на правому березі Міссісіпі і їхні інтереси спочатку обмежувались життям Вели¬ких рівнин. Обидва виконують важливі торгово-розподільчі і транс¬портні функції. Старі галузі промисловості в Сент-Луїсі — харчова, пивоварна, хутряна, чорна і кольорова металургія, в Міннеаполісі—Сент-Полі — борошномельна, деревообробна і паперова, комерцій¬на поліграфія. Але зараз їхнє місце в країні визначається новітніми виробництвами і послугами.
Сент-Луїс став важливим центром складання автомобілів і виго¬товлення запчастин. В ньому знаходяться штаб-квартира, лабора¬торії і заводи корпорації «Макдоннелл—Дуглас». За обсягами уря¬дових воєнних контрактів Сент-Луїс поступається лише Лос-Андже¬лесу, Нассау-Саффолку і Бостону. В Сент-Луїсі виготовлялись перші капсули, в яких американські космонавти облетіли Землю. Зараз тут виготовляють космічну техніку, ракетні двигуни, бойові літаки (ви¬нищувачі і бомбардувальники). В 1904 р. в Сент-Луїсі відбулися Літні Олімпійські ігри.
Міннеаполіс—Сент-Пол перетворився на одного з провідних ви¬робників комп'ютерів та комплектуючих. У місті чимало штаб-квартир комп'ютерних фірм.

Землі на захід від річки Міссісіпі. Ця територія охоплює сім штатів Південно-Західного центру і тягнеться аж до Скелястих гір, заходячи у володінні Гірських штатів (Монтана, Вайомінґ, Колорадо). Це так звані Північні рівнини (північна частина Великих рівнин США) — величезна і слабозалюднена територія. її значення в США визнача¬ється перш за все сільським господарством. Тут виробляється 1/5 продукції рослинництва і 30 % продукції тваринництва. Це важли¬вий район зернових (кукурудза, сорго, пшениця, ячмінь), сої, со¬няшнику, сіяних трав і пасовищ, великої рогатої худоби і свиней. За вартістю сільськогосподарської продукції штати Айова, Небраска, Канзас і Міннесота входять до першої десятки штатів, у тому числі Айова займає третє місце після Каліфорнії і Техасу.
Міста району здебільшого невеликі. їхня функціональна структу¬ра формувалась під впливом потреб довколишніх територій: торго¬во-розподільчі, складські, обслуговуючі і транспортні функції. У промисловості переважають забій худоби, м'ясопереробка, борошно¬мельне та олійне виробництво, сільськогосподарське машинобуду¬вання і ремонтні роботи. Винятком є Канзас-Сіті і Омаха — порівняно великі міста з різноманітними функціями і Уїчіто — вузькоспеціалізований центр авіапромисловості з заводами концерну «Боїнг», на яких виробляють стратегічні бомбардувальники, оснащені ракетною зброєю.
Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: географія 10 клас, США. Північ, країни світу
Переглядів: 49 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]