Головна » Файли » Географія 10 клас

США. Сільське господарство
07.02.2016, 12:33

 

Це важлива галузь господарства США як за своїм значенням, так і за обсягами ви¬робництва. Завдяки сприятливому природ¬ному середовищу та ефективному господарюванню країна повністю забезпечує власні потреби і є найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції. Для потреб галузі використовується 190 млн га орних земель і 220 млн га пасовищ, або, відповідно, 0,7 і 0,9 га на душу населення. Понад 20 млн га земель зрошується. Ці показники в залежності від попиту на продукцію галузі можуть зменшуватися або зростати.
Американське сільське господарство, як і в інших переселенських колоніях, спершу було екстенсивним. Зараз воно інтенсивне: в се¬редньому врожайність пшениці становить 26 ц/га, кукурудзи — 75 ц/га, надої молока — 7000 кг на одну корову. Але головною перевагою сільського господарства США є його висока продуктивність. За вартістю продукції, виробленої на одного зайнятого, з США можуть конкурувати хіба що Канада, Австралія та Нова Зеландія. Висока продуктивність праці в сільському господарстві країни дося¬гається: 1) спеціалізацією ферм і територій; 2) всебічною механіза¬цією виробництва; 3) ефективною організацією праці і 4) наявністю сучасної інфраструктури (транспортне, паливно-енергетичне і кому¬нікаційне забезпечення, розгалужена мережа сільськогосподарських коледжів, агрометеостанцій, дослідних установ, консультаційних пунктів тощо).
Ефективності сільського господарства сприяє і наявність розви¬неного агропромислового комплексу, який включає виробництво сільськогосподарської техніки та хімікатів, зберігання, переробку, транспортування і збут продукції.
Як наслідок, зайнятість безпосередньо в сільському господарстві є мінімальною — 2,8 млн чоловік (1,4 млн фермерів і 0,8 млн найманих робітників) і продовжує зменшуватись. Тобто зараз на кожного працюючого припадає понад 70 га орних земель і 85 га пасовищ.
Історично на півночі США типовою була так звана «сімейна ферма» з земельним наділом в 64 га землі (1/4 квадратної милі). Вона виникла в XIX ст. в процесі дарової роздачі землі і стала свого роду «американською мрією» та уособленням американського сільського господарства за кордоном. Проте, незважаючи на ефективне госпо¬дарювання і постійну урядову підтримку, «сімейні ферми» не витримують конкуренції і розоряються. Якщо в 1950 р. було 5,6 млн ферм, то зараз тільки 1,9 млн. «Годують» США тепер не «сімейні ферми», а великі господарства з найманою робочою силою. 15 % господарств (трохи більше 320 тис), кожне з вартістю продажу понад 100 тис. доларів, дають майже 83 % всієї сільськогосподарської продукції.
Для американських ферм з самого початку їх існування була ха¬рактерна висока товарність. Зараз вона практично досягає 100 %. Всі продукти, які споживають фермер та його родина, купуються в крамниці.

Землеробство і тваринництво займають приблизно однакове місце і є багатогалузевими. В землеробстві на перше місце треба поставити виробництво кормового зерна — кукурудзи, ячменю і сорго. Важлива роль належить кукурудзі (збір 200—240 млн т, тобто до 2/5 світового збору). Вирощування її сконцентроване на Центральних рівнинах у межиріччі Огайо і Міссурі в так званому «кукурудзяному поясі» (штати Айова та Іллінойс і їх оточення). Це територія площею приблизно 600 тис. км кв, з вегетаційним періодом 150—200 днів, високими літніми температурами і опадами 600—1000 мм на рік, багатими на азот ґрунтами. Рівнинний рельєф сприяв механізації робіт. Район вважається батьківщиною механізації сільського госпо¬дарства, яка розпочалася вже в другій половині XIX ст. Розораність досягає тут 80 %. Американці пишаються своїм «кукурудзяним поясом» і вважають його найбільшим з найбагатших сільськогоспо¬дарських районів світу.
Як продовольче зерно вирощують пшеницю (збір до 75 млн т) і рис (до 8 млн т). «Пшеничний пояс» — це відомі американські степи-прерії, які простягаються у меридіональному напрямку від Техасу на півдні до кордону з Канадою на півночі вздовж 100-го меридіану західної довготи. Вони продовжуються і далі на територію Канади і там стали канадським «пшеничним поясом». Це також один з найуславленіших сільськогосподарських районів світу. Тери¬торія його більш посушлива (за рік випадає 250—500 мм опадів) і є зоною ризикованого землеробства. Проте вироблена місцева практи¬ка збереження вологи дозволяє мати стабільні урожаї. В південній частині «пшеничного поясу» вирощують озиму, в північній — яру пшеницю. Головними штатами його є Канзас і Північна Дакота. Рис вирощують на півдні в долині Міссісіпі та в Каліфорнії.
Загальний збір зерна досягає 360 млн т.
Серед олійних — соя, арахіс, соняшник і бавовник. Головна роль належить сої (3/5 світового збору) — культурі, яка була запровадже¬на в США тільки під час другої світової війни і яка перетворила їх з найбільшого імпортера на найбільшого експортера олійних у світі. Ареали вирощування сої — це «кукурудзяний пояс» (його стали називати навіть «кукурудзяно-соєвим») і долина Міссісіпі в межах Півдня.
В США культивують і цукрові буряки (Приозер'я, Гірські штати та Каліфорнія) і цукрову тростину (Флорида, дельта Міссісіпі і Гавайї). Виробництво цукру — одне з найбільших у світі. Разом з тим, США є імпортером цукру з інших країн.
Збір картоплі, як і її споживання, порівняно незначні. Проте вирощування овочів і фруктів є одним з найбільших у світі. П'ятде¬сят років тому їх вирощували на кожній фермі, зараз тільки на спеціальних фермах і в спеціалізованих зонах. Значна протяжність країни з півночі на південь дозволяє постачати свіжу продукцію упродовж всього року. Спеціалізованими районами овочівництва і садівництва стали південне узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида, узбережжя Ґалфу, Каліфорнія, штати Ореґон і Вашингтон.
Серед технічних культур найбільше значення мають тютюн і бавовник. США є одним з провідних їх виробників. Тютюн виро¬щують по обидва боки Аппалачських гір у штатах Північна Кароліна і Кентуккі. «Бавовницький пояс» — колись суцільна смуга Півдня від Атлантичного океану до Техасу — тепер перемістився в західно¬му напрямку і перетворився на декілька розірваних ареалів у долині Міссісіпі, штатах Техас, Нью-Мексико, Арізона і Каліфорнія.

Тваринництво США характеризується великим поголів'ям (понад 100 млн голів великої рогатої худоби, з них 10 млн — молочні корови, 60 млн голів свиней, 6,2 млрд бройлерів), високою продуктивністю і міцною кормовою базою (комбікорми, сіяні трави, грубі пасовища). Молочні зони формуються навколо великих метрополітенів. На Північному Сході і в Приозер'ї вони зливаються. Західне Приозер'я, особливо штат Вісконсін, є основним постачальником масла і твердих сирів. Вирощування свиней — спеціалізація «кукурудзяного поясу».
Найбільша концентрація великої рогатої худоби м'ясного на¬прямку має місце на Великих рівнинах — штати Техас, Оклахома, Канзас і Небраска. Тут її утримують на спеціалізованих ранчо і фермах, які стали відгодівельними підприємствами промислового типу — «фабриками м'яса». Бройлерне господарство характерне для південних схилів Аппалачів і плато Озарк (штати Арканзас, Міссісі¬пі, Алабама і Джорджія). Виробництво м'яса в США весь час зростає і перевищило вже 34 млн т на рік. Більше 2/5 його припадає на «біле м'ясо» — м'ясо птиці.
Сучасна географія сільського господарства в США складалася пос¬тупово в процесі колонізації території і змін у структурі самої галузі. Продовжує вона змінюватися і тепер. При цьому головним факто¬ром стала не ринкова орієнтація, а орієнтація на найбільш сприят¬ливі кліматичні умови з наступним транспортуванням продукції навіть на далекі відстані. Зараз частка Півночі в сільськогоспо¬дарському виробництві становить 45 %, Півдня — 32 і Заходу — 23 %. Найважливішою зоною треба вважати Середній Захід (2/5 виробництва при 1/4 площі «суміжних штатів»). Сюди заходить західна частина «молочного поясу», повністю «кукурудзяний» та «пшеничний» пояси і Північні рівнини з їх скотарством.
Стосовно харчування американців, у ньому найважливішу роль відіграють м'ясо та інші продукти тваринного походження (крім тваринного масла), риба, олія, цукор, овочі і фрукти, різні напої, переважно фруктові соки. Споживання хліба, борошна, круп та картоплі незначне.
США імпортують продукти тропіків — каву, какао, чай, тростин¬ний цукор-сирець, банани, спеції, натуральний каучук. Ввозяться також овочі і фрукти, напої, м'ясо великої рогатої худоби і рибо¬продукти. Одночасно США є найбільшим у світі експортером сільсько¬господарської продукції. Продуктів тваринного походження виво¬зиться мало. Але на експорт іде від 1/4 до 2/3 збору пшениці, кукурудзи, соєвих бобів, арахісу, бавовни, необробленого тютюну, і їх частка у відповідному світовому експорті коливається від 1/6 (тютюн) до 3/4 (кукурудза і соя).
Рибальство є також розвиненою галуззю господарства США. Щорічний вилов риби — 5-6 млн т.

 

Транспорт

 

Як велика і розвинена країна, США мають всі види транспорту та їх збалансовану систему. Абсолютні та відносні розміри транспортної інфраструк¬тури і рухомого складу дуже великі. В перевезенні вантажів переду¬ють залізниці (38 %), автотранспорт (28 %), внутрішній водний (16 %) і трубопроводи (18 %), у перевезенні пасажирів — автомо¬більний (82 %) та авіаційний (17 %). Частка залізниць, внутрішнього водного і морського транспорту в пасажироперевезеннях, за винят¬ком туристських круїзів, зведена до мінімуму. Одночасно зростає роль авіації в перевезенні вантажів. Значна частина морського флоту США плаває під «дешевими прапорами».
Каркас залізничних і автомобільних шляхів становить невелике число широтних та меридіональних напрямків, які отримали назву «транспортних коридорів». Вони зв'язують важливі райони і метро¬політени. Найнапруженішими є північно-східний «коридор» (Ва¬шингтон — Бостон) і «коридори», які з'єднують Північно-східний мегалополіс з Приозер'ям. Чотири трансконтинентальні «коридори» беруть початок у містах Міннеаполіс-Сент-Пол, Омаха, Канзас-Сіті і Новий Орлеан. Серед меридіональних «коридорів» виділяються напрямки Нью-Йорк — Флорида, Чикаго — Маямі (Новий Орлеан і Сан-Антоніо) та Лос-Анджелес — Сієтл. Залізниці, шосе і трубо¬проводи зв'язують США з Канадою і Мексикою.
Серед внутрішніх водних шляхів найбільше значення мають система Міссісіпі — Оґайо, Великі озера і канали. Берегові канали . з'єднують гирла річок і лагуни й дають можливість річковим суднам проходити вздовж узбережжя, не виходячи у відкрите море. Іплінойський канал з'єднує озеро Мічиган з притокою Міссісіпі річкою Іллінойс і створює вихід у Мексиканську затоку з Великих озер. Ері-канал (oзерo Ері — притока Гудзону річка Мохок) є шляхом з району Нью-Йорка у Великі озера. Його побудували в 1825 р. і він відігравав важливу роль уколонізації внутрішніх територій, а також в історії і розвитку Нью-Йорка. Сучасне його значення мінімальне. Дуже напруженими за своїм вантажообігом є нещодавно збудовані два канали. Перший з них з'єднує річки Теннессі і Томбігбі і дає вихід у Мексиканську затоку, другий перерізав півострів Делмарва, набагато скоротивши водний шлях між Філадельфією і Балтімором.
У XIX ст. важливим було судноплавство по Міссісіпі — Оґайо. В першій половиш XX ст. першість перейшла до Великих озер. Проте річковий транспорт, який у 20-ті роки занепав, відновився на новій технічній основі і зараз майже 3/5 вантажообігу внутрішніх водних шляхів припадає на басейн Міссісіпі. Значними портами на Великих озерах є Дулут — Сьюпіріор, Чикаго — Індіана-Харбор, Толідо — Детройт, Буффало, а в басейні Міссісіпі — Піттсбурґ і Сент-Луїс.
Внаслідок зростання міських утворень характерним стало об'єд¬нання колись окремих самостійних портів у величезні портові комп¬лекси. Особливо виразно це позначилось на морських портах. Най¬більшими серед них є портові комплекси Нью-Йорк — Нью-Джерсі в гирлі річки Гудзон, Філадельфії — Балтімора в гирлі річки Делавер і Чесапікській затоці, Нового Орлеана — Батон-Ружа в гирлі Міссі¬сіпі, Х'юстона і його оточення на узбережжі Ґалфу, а на Тихому океані — Лос-Анджелеса-Лонґ-Біча, Сан-Франциско-Окленда і Сіетла- Такоми.
Важливе значення для США мають два водних шляхи, що лежать за їх межами. Глибоководний шлях по р. Св. Лаврентія дає вихід з Великих озер в Атлантичний океан через територію Канади. В 1970 р. Великі озера офіційно отримали статус четвертого морського узбережжя США. Панамський канал на території Панами дозволяє найкоротшим шляхом здійснювати морські перевезення з Атлантичного на Тихоокеанське узбережжя США.
Особлива роль в США належить автомобільному транспорту. Насиченість країни автомобілями найвища в світі і продовжує зрос¬тати. Легкових автомобілів нараховується 146 млн, вантажних і автобусів — 48 млн. В умовах США власне «сімейне авто» стало реальністю, традицією та елементом престижу вже в 20-х роках, тобто на півстоліття раніше, ніж у Західній Європі та Японії. Чимало сімей зараз мають по два і більше автомобілів. Існує широкий ринок уживаних машин, який полегшив щорічний обмін старих на нову модель. Автомобіль мав і продовжує мати величезний вплив на все життя американців. Сучасна просторова структура метрополітенів породжена саме ним. Тільки завдяки йому можлива висока мобіль¬ність населення. Територія США вкрита густою мережею асфальто¬ваних доріг. Серед них особливу роль відіграє система міжштатних суперавтострад, які з'єднують між собою всі міста людністю понад 50 тис. чоловік. В країні склалася розвинена система обслуговування автомашин і тих, хто в них їде. В цілому не менше 6 млн чоловік зайняті у виробництві автомобілів та автообслуговуванні.
Надавтомобілізація має і негативні наслідки. В метрополітенах «автопростір» домінує над простором для людей. Автомобільний транспорт є головним забруднювачем природного середовища і причиною великої кількості людських жертв. Він щороку споживає близько 450 млн т бензину — це п'ята частина всього енерго¬споживання країни.
Широкий розвиток авіаційного пасажирського транспорту в США пов'язаний як з високим рівнем розвитку країни, так і з розмірами її території, її географічним положенням. За кількістю аеропортів загального користування, в тому числі й великих, за об'ємом парку магістральних літаків, протяжністю внутрішніх та зовнішніх авіалі¬ній, перевезенням пасажирів США поза конкуренцією. Аеропорти в метрополітенах Чикаго, Даллас — Форт-Уерт, Атланта і Лос-Андже¬лес займають чотири перші місця в світі за кількістю прибулих і відправлених пасажирів. Широко розвинені місцеві так звані ком'ютерні авіалінії, які з'єднують малі населені пункти. Все більше приватних (сімейних) літаків та аеродромів. Зростає також обсяг перевезення вантажів, в першу чергу термінових, цінних, швидко¬псувних.
Авіазв'язки із Західною Європою з Атлантичного узбережжя США здійснюються через Північну Атлантику, з Тихоокеанського — через Аляску та Північний полюс. Для польотів у Японію використо¬вують два маршрути — через Гавайські острови і через Аляску. Гаванські острови зв'язані авіалініями також з Південно-Східною Азією і Південно-Західною Океанією. Маямі — найважливіший проміжний аеропорт на шляхах до країн Карибського басейну і Південної Америки.
Діє повітряне сполучення між Нью-Йорком і Києвом.
Найбільшими комплексними транспортними вузлами США є великі метрополітени, географічне положення яких є центральним по відношенню до найважливіших територій, або навіть країни в цілому. Це Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон—Балтімор і Бостон у Північно-східному мегалополісі, Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл на Тихоокеанському узбережжі, Чикаго, Даллас — Форт-Уерт і Атланта всередині країни.

 

Нематеріальна діяльність 

 

У цій сфері господарства зайнято майже 2/3 працюючого населення і вона складається з великої кількості напрямків, галузей і окремих видів. Головними її підрозділами є торгівля, фінанси і послуги. Послуги в свою чергу поділяють на ділові (бізнесові), видовищні й рекреаційні та професійні. За кількістю зайнятих у кожному підрозділі переважають «нижні поверхи», представлені дрібними підприємствами повсюдного поширення і розміщення яких збігається з розміщенням населення (споживача). Це перш за все роздрібна торгівля і громадське харчування, шкільна освіта, медицина, автосервіс і персональні послуги.
В населених місцях США сформувалася своя ієрархія центрів, у яких розміщені підприємства повсюдних видів нематеріальної діяльності: загальний центр, його підцентри, центри окремих тери¬торій і просто окремі підприємства. Чим більше населене місце, тим складніша ця ієрархія. Центри бувають як «вузловими» — на пере¬хрестях вулиць, так і «лінійними». Найбільш поширеною лінійною формою є так звані «торгові вулиці», де концентруються торгівля, послуги і видовища. Нерідко на них заборонено рух транспорту. Субурбанізація поставила на порядок денний проблему обслугову¬вання передмість. Вихід було знайдено у створенні так званих супер- і гіпермаркетів. Це величезні торгово-розважальні комплекси під одним дахом з місцями для одночасного паркування тисяч автомобілів.
«Верхні поверхи» нематеріальної діяльності територіально скон¬центровані. Вони тяжіють до великих міст (метрополітенів), значен¬ня і статус яких визначаються тепер не стільки матеріальним вироб¬ництвом, скільки розмірами нематеріальної діяльності. Саме у великих метрополітенах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні і туристські компанії. Тут же знаходяться головні видавництва, редакції газет і журналів, рекламні агенції, радіо й телевізійні студії, великі культурні та спортивні комплекси. Центральні ділові райони — даунтауни великих міст стали своєрідною «вітриною» США. Вони займають чималі площі, мають модерну архітектуру, привабливий вигляд, а часто і зелене оздоблення. Тут багато готелів і так званих «місць інтересу»: фешенебельні магазини, салони, театри, концертні зали, музеї тощо. Витрачаються великі кошти на постійне їх оновлення і перебудову. Одночасно в процесі субурбанізації намітилась тенденція перемі¬щення деяких установ, у тому числі і штаб-квартир корпорацій, з даунтаунів метрополітенів у їх передмістя. Нові засоби зв'язку зробили це можливим технічно.
Неповсюдним (спорадичним) розміщенням відзначається діяльність, пов'язана з природною і культурною спадщиною. Природна спадщина США багата і різноманітна, культурна, порівняно з країнами Європи та Азії, — молода. Ставлення до них вкрай дбайливе. Служба національних парків, крім власне національних парків, включає національні історичні парки і місця, поля битв, національні меморіали і монументи, національні дороги, узбережжя, долини, річки, стежки, а також національні рекреаційні зони. Всього майже 370 об'єктів. Розкидані вони по всій території: природних об'єктів більше на заході, історичних пам'яток — на сході. 25 найпопулярніших з них щороку відвідує понад 2,5 млн чоловік кожний, у тому числі Долину Блакитних гір в Аппалачах — 18 млн чоловік, а національний монумент Статую Свободи — 4 млн чоловік.
Серед курортних місцевостей найпопулярнішими є Флорида і Гавайї. Флорида — центр масового відпочинку, тоді як переліт на Гавайські острови коштує дорого. Серед розважальних центрів най¬більш відомі Голлівуд і Діснейленд у Каліфорнії, Лас-Веґас — у штаті Невада і Діснейуорлд на Флориді. Практика створення вели¬ких (метрополітенських) культурних і спортивних комплексів «під одним дахом» вперше мала місце в США і вони передують у цій справі.
Зараз серед галузей нематеріальної сфери на перший план вийшла група наукоємних послуг. На початку 90-х років до них відносили комп'ютерні та інформаційні (включаючи обробку інформації), інженерні та архітектурні, науково-дослідні, випробувальні та управлінські послуги. Загалом ними зайнято майже 3 млн чоловік, їх надають дослідні установи, лабораторії корпорацій, урядові заклади і університети. Швидко розвивається мережа комп'ютерних центрів, банків даних і система «Інтернет». Великі метрополітени, в першу чергу на Півночі, залишаються найбільшими центрами наукоємних послуг.
Одночасно значну активність у цьому напрямку проявляють раніше маловідомі центри, особливо на Півдні і Заході. Серед них, наприклад, Ралей-Дарем і Шарлотт у штаті Північна Кароліна, Остін у штаті Техас, Прово в штаті Юта і Портленд у штаті Ореґон. Місцями розташування суперкомп'ютерних центрів США стали Ішака (штат Нью-Йорк), Шттсбурґ (штат Пенсільванія), Урбан-Шампейн (штат Іллінойс), Боулдер (штат Колорадо) і Сан-Дієґо (штат Каліфорнія).
З десяти університетів, які отримують найбільші кошти на на¬укові дослідження, п'ять знаходяться в межах Півночі, а п'ять — у штатах Каліфорнія і Вашингтон. Це університети Джона Хопкінса в Балтіморі, Массачусетський технологічний інститут у Кембриджі біля Бостона, Станфордський університет в Пало-Альто (метрополі¬тен Сан-Хосе), Вашингтонський університет в Сіетлі, Мічиганський університет в Анн-Арборі (біля Детройта), три кампуси Каліфорній¬ського університету (в Лос-Анджелесі, Сан-Дієґо і Окленді), Вісконсінський університет у Мадісоні та Колумбійський універси¬тет у Нью-Йорку.
Прикладом нової географії наукоємних послуг може бути штат Нью-Мексико, в якому була винайдена і вперше випробувана атом¬на зброя. Це гори і напівпустелі, де середня густота населення ледве досягає 3 чоловік на 1 юуг. Але тут у так званому «Науково-дослід¬ному коридорі Ріо-Гранде» розташувалися понад три десятки новітніх лабораторій і наукових центрів різноманітних напрямків. Частка штату в науковій діяльності втричі вища від його частки в населенні США.
З 28 американських центрів космічних досліджень, підготовки та випробувань лише 7 знаходяться на Півночі, 13 — на Півдні й 8 — на Заході.
В цілому сучасні тенденції розміщення нематеріальної діяльності, в першу чергу наукоємних послуг, більше сприяють розвитку Півдня і Заходу, ніж Півночі.

 

Визначні пам'ятки

 

У Нью-Йорку — Рокфеллер-центр (15 хмарочосів), Брітіш-Емпайр-білдінг, Будівля радіокорпорації Америки, собор Св. Патріка (XIX ст.), Нью-Йоркська публічна бібліотека, будівля Центрального вокзалу, Штаб-квартира ООН, хмарочос Емпайр-стейт-Білдінг (102 поверхи), Статуя Свободи, Музей імміграції, Нью-йоркський державний театр, будівля Метрополітен-опера, єгипетський обеліск «Голка Клеопатри», Meтрополітен-музей, Музей сучасного мистецтва, Музей американських індійців, Музей африканського мистецтва, Музей міста, Музей морів та багато ін. До природних визначних пам'яток відносяться національні парки, гірські хребти, побережжя заток та ін.

 

Корисна інформація для туристів

 

Американці гордяться тим, що вони — громадяни «найкращої» країни в світі, не люблять манірність ні в одязі, ні в манерах. Європейця може здивувати невигадливість їх зовнішнього вигляду – вони віддають перевагу зручному одягу, звертаються один до одного просто, неофіційно, навіть якщо між співрозмовниками різниця у віці і суспільному положенні.
Американці дуже піклуються про своє здоров'я і здоров'я інших, тому для куріння в ресторанах і барах відведені спеціальні місця. Не палять у таксі, аеропортах, вокзалах і навіть на деяких вулицях можуть оштрафувати за димлячу сигарету.
Що стосується спілкування в неофіційній обстановці, то прийоми в США — звичайна річ. Це сприятливий випадок поговорити про сім'ю і хобі. У подарунок краще принести пляшку хорошого вина.
У США чайові — це узаконена форма додаткової оплати праці у сфері послуг. Вона розповсюджується у таксі, в аеропортах, в готелях, в ресторанах. Носильникові доплачують 0,25-0,5 доларів за одне місце. Дещо більше отримує коридорний («bellboy») в готелі (0,5-1 долар за одне місце). Чайові прийнято давати метрдотелеві, портьє, покоївці! Чайові офіціанта, таксиста дорівнюють 10-15% від суми рахунку.
Ніколи не слід пропонувати гроші офіцерові поліції або чиновникові. Ця спроба може бути кваліфікована як кримінальний злочин.

 

 
Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: географія 10 клас, США. Сільське господарство, країни світу
Переглядів: 48 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]