Головна » Файли » Географія 10 клас

Туреччина
07.02.2016, 10:53
ТУРЕЧЧИНА

Турецька республіка

Площа – 780 тис км кв.
Населення – 66,5 млн. осіб
Столиця – Анкара

 

Адміністративний поділ. Територія розділена на 80 провінцій (ілів).
Форма правління. Парламентська республіка.
Глава держави. Президент, що обирається строком на 7 років.
Найвищий законодавчий орган. Великі національні збори Туреччини (однопалатний парламент), термін повноважень якого 5 років.
Найвищий виконавчий орган. Уряд.

Крупні міста. Стамбул, Ізмір, Адана.

Державна мова. Турецька.
Релігія. Пануюча релігія — іслам (суніти).
Етнічний склад. 80% — турки, 17% — курди, 3% — греки, араби і вірмени.

Валюта. Турецька ліра = 100 курушам.

 

Місце в світі

 

Туреччина займає 3 місце в загальному списку найбільш відвідуваних країн. Щорічно на територію цієї країни з'їжджаються 46% від загального числа туристів усього світу, у тому числі з різних регіонів СНД – 12%. Крім покупок, ця країна залучає туристів з усього світу ще і тим, що Туреччина славитися високим комфортом готелів, відмінним сервісом, а саме головне, найдавнішими пам'ятками історії й архітектури.
Туреччина — південний морський сусід України. Відстань між Одесою і Стамбулом становить 690 км, від Криму до турецьких берегів — 250 км. Територія Туреччини з давніх часів з'єднувала Європу і Азію. Через Босфор прокладено два мости, планується будівництво підводного тунелю. Але якщо протоки Босфор і Дарда¬нелли мають міжнародне значення, то вказані мости — місцеве, їх роль не виходить за межі метрополітену Стамбула. Туреччина — спадкоємець колись величезної Османської імперії — зараз виступає одночасно як азіатська і європейська країна. Вона є членом НАТО і асоційованим членом ЄС. Це також частина ісламського світу і тюркомовних країн, які простяглися аж до Алтайських гір.

 

Клімат


 

Територія Туреччини знаходиться в межах субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф і дуже складна циркуляція повітряних мас обумовили велику розмаїтість кліматичних районів
Чорноморське узбережжя Туреччини відрізняється помірковано теплим кліматом, що характеризується великою вологістю, порівняно рівномірним розподілом опадів по сезонах року, печенею влітку і прохолодною зимою. Середня температура січня на узбережжя -1-5, +7°, липня +22, +24°. Високі Понтійські гори узимку захищають Чорноморське узбережжя від впливу холодних повітряних мас внутрішніх районів країни, а Чорне море зменшує вплив холодних північних вітрів. Крім того, східна частина Чорноморського узбережжя захищена від проникнення холодних вітрів високими Кавказькими горами.
Чорноморське узбережжя одержує найбільша кількість опадів, чим воно також багато в чому зобов'язане високим Понтійським горам. У східній частині узбережжя випадає до 2500 мм опадів у рік. У західних районах узбережжя опадів менше—700—800 мм. Південні схили Понтійських гір відрізняються більшою сухістю, чим північні навітряні схили. Рясні опади на північних схилах за всіх часів року викликані пануючими в країні північно-західними вітрами, що дують з Чорного моря, і зі середземноморськими циклонами.
Досить широка смуга узбережжя Егейського моря і зовсім вузьке Середземноморське узбережжя відрізняються типово середземноморським кліматом з характерними для нього жарким сухим летом і теплою дощовою зимою. Середня температура самого жаркого місяця (липень чи серпень) в Адані досягає +28° і самого холодного (січень чи лютий) +10°. У східних, більш гористих, районах літо прохолодне, узимку случаються заморозки. Кількість опадів, що випадають, на узбережжя Егейського моря 500—800 мм у рік, 1000— 1500 мм — у західній чисти Тавра (на навітряних схилах) і до 500 мм — у східній.
Північ Західної Анатолії, піддана впливу теплого Мармурового моря (температура верхнього шару води влітку біля +25С, узимку біля +8) відрізняється сприятливими для сільського господарства кліматичними умовами. Береги й острови Мармурового моря – улюблене місце відпочинку жителів Стамбула й околишніх міст. Навесні, коли на Чорноморському узбережжі ще холодно, у Мармуровому морі вже можна купатися.

 

Флора

 

Флора Туреччини включає близько 6700 видів рослин, з них велика частина – це представники сімейств складноцвітих, бобових і хрестоцвітих. Більш третини видів рослин ендемічні для Туреччини. Особливо багато ендеміків серед ксерофільних рослин: астрагалів, акантолимонів, кузиній. Чимало також ендемічних реліктів третинного часу: бальзамне дерево й ін.
Рослинний покрив Туреччини дуже різноманітний. Він змінюється в залежності від кліматичних умов і рельєфу місцевості. Значні зміни в природний рослинний світ Туреччини вніс людину: великі простори степів розорані, нанесена велика втрата лісам, особливо в Західній Анатолії — найбільш населеної частини Туреччини.

 

Фауна

 

На території Туреччини мешкають олень, косуля, кабан, вовк, шакал, гієна, ведмідь, гірський козел, з птахів — горобець, ластівка, жайворонок, соловей, лелека, орел. Зустрічаються також змії і ящірки.

 

Річки і озера

 

Територія Туреччини, за винятком Анатолійського плоскогір'я, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Однак велике значення рік, як можливих джерел гідроенергії, поки ще дуже слабко використовуваних. Частково поверхневі води Туреччини використовуються для зрошення.
<;SPAN STYLE='font-size: 10pt'>Стік рік відрізняється крайньою нерівномірністю. У дощові сезони й у період танення снігу багато рік перетворюються в бурхливі потоки і створюють погрозу повені, а в звичайно посушливий літній і осінній сезони сильно міліють, самі дрібні з них часто пересихають зовсім.
У горах Туреччини беруть початок найбільші ріки Південно-Західної Азії: Євфрат, що зароджується в Східній Анатолії, і Тигр, що стікає з Вірменського нагір'я.
Найбільші озера — Ван і Туз.

 

Природно-ресурсний потенціал та загальна характеристика господарства

 

Природні ресурси Туреччини ще недостатньо вивчені, проте там виявлені великі запаси різноманітних корисних копалин. У надрах країни залягають кам'яне і буре вугілля, нафта, різні рудні копалини: залізо, свинець, цинк, марганець, ртуть, сурма, молібден. По запасах хромової руди Туреччина займає друге місце в капіталістичному світі. Тут маються найбагатші поклади вольфраму, відомо біля ста родовищ міді. З нерудних копалин відомі родовища селітри, сірки, мармуру, морської ненки, повареної солі. Природною солеварнею, що постачає сіллю всю Туреччину, є оз.Туз.
Азіатська частина Туреччини становить 97 % площі і тільки 3 % припадає на європейську частину — Фракію. Гірський рельєф Ана¬толії та Вірменського нагір'я з напіваридними ландшафтами разюче контрастує з прибережними смугами, що оточують півострів Мала Азія. Найбільш населеною і найбільш економічно розвиненою частиною країни є узбережжя Егейського та Мармурового морів з їх широкими річковими долинами.
Країна має значний людський потенціал. Але якісно він невисокий: майже 40 % населення живе в сільській місцевості. 1/3 дорослого населення є неписьменною.
В кінці XX ст. Туреччина стала індустріально-аграрною. Проми¬слова продукція у ВНП становить 22 %, а сільськогосподарська — 20 %, проте в сільському господарстві все ще зайнято 47 % працю¬ючих, а в промисловості — 11 %. ВНП в розрахунку на душу населення в два рази нижчий від середнього світового.
Найпродуктивніші сільськогосподарські землі знаходяться в при¬бережних районах з їх родючими ґрунтами, середземноморським кліматом і можливостями зрошення. Звідси йде й основна частка сільськогосподарського експорту: сухофрукти, цитрусові, ізюм, горі¬хи, бавовна, тютюн, томати. На Анатолійському нагір'ї вирощують пшеницю, ячмінь, розводять овець. Врожаї зерна і продуктивність тварин низькі. Періодичні тривалі посухи ще більше загострюють ситуацію.
Мінеральні ресурси країни різноманітні, але незначні. Найбільше значення мають коксівне вугілля і хроміти. Добувають залізну руду. Виплавка сталі останнім часом зросла до 9 млн т. Головну роль в обробній промисловості, як і раніше, відіграють легка (текстильна) і харчова промисловість. Виготовляють традиційні машини (рухомий склад залізниць, верстати для текстильної промисловості), будівельні матеріали, папір. Більшу частину промислового обладнання, транс¬портних засобів, хімікатів імпортують. Значну роль продовжує віді¬гравати кустарно-ремісниче виробництво. Низьким залишається виробництво і споживання енергії. Розвиток обробної промисло¬вості стримує вузький внутрішній ринок. У цьому відношенні відкриття в 90-х роках ринків країн СНД (включаючи й Україну) для низькоякісних споживчих товарів Туреччини мало для неї неабияке значення.
Туреччина має великий туристичний потенціал. Пляжі й курорти її субтропічних узбереж доповнюються багатющими археологічними та архітектурними пам'ятками, починаючи з часів хеттської держави і гомерівської Трої. Особливо багато пам'яток часів стародавніх Греції та Риму. Використанню цього потенціалу заважають релігійні проблеми і слабкість відповідної інфраструктури. Знову ж таки, сучасний потік у Туреччину туристів з України та інших країн СНД має для неї велике значення. Найвідомішою курортною зоною стало Середземноморське узбережжя з центром Анталья.
Торгує Туреччина в основному з країнами Західної Європи, в першу чергу з Німеччиною. Частка її у зовнішньому торговому обігу України в 1995 р. становила 0,96 %. Торговий баланс Туреччини негативний. Ситуацію загострює необхідність імпорту рідкого пали¬ва. В платіжному балансі значну роль відіграють грошові перекази турецьких робітників з-за кордону, іноземний туризм, орендна плата США за користування військовими базами та іноземні позики.

 

Визначні пам'ятки

 

У цілому Туреччина, по кількості визначних пам'яток нічим не уступає Греції. Чи Італії Іспанії, але через недолік інформації ще мало відома з цього погляду.
Територія нинішньої Туреччини по черзі входила до складу Римської, Візантійської, Сельджукської і Османської імперій, унаслідок чого багата пам'ятниками всіх згаданих культур. Незважаючи на те, що державною релігією в країні є іслам, мусульмани прекрасно уживаються з християнами й іудеями. Саме тому, приїжджаючи в Туреччину, почуваєш себе як будинку. В Анталії, наприклад, навряд чи з повною впевненістю можна сказати, що це сугубо ісламська територія, якщо не вважати зрідка потрапляються на очі мінарети.
На кемерському узбережжі, на краях якого знаходяться Кемер і Фетхія, знаходиться Демре – місце, освячене Миколою Чудотворцем, багато років єпископом, що тут служив. Тут є церква, згодом відновлена княгинею Голіциної. Саме на території Туреччини, нині країни мусульманської, у минулому сповідалося православне християнство, і пам'ятники близької нам культури становлять великий інтерес 
схожі на палаци, ніж на поховання. Стіни з жовто-чорного мармуру з колонами і надгробними написами на портиках викликають у пам'яті картинки про період античності з підручника історії. Відчуття підсилюється побачивши амфітеатру, побудованого древніми греками. 
На самій вершині надводної частини острова Кекова гордо піднімається замок Калікою. Масивні фортечні стіни нагадують про менш спокійні часи, набіги піратів і кривавих воєн. 
У Туреччині знаходяться руїни древнього міста Фазеліса – улюблене місце зимового відпочинку Олександра Македонського.
Неподалік від Анталії , на південно-сході від неї, знаходиться древній амфітеатр Аспендос ідеально уцілілий з найдавніших часів: збереглися древні орнаменти і разюча акустика. Саме тут тому проводяться музичні фестивалі. По дорозі від Аспендоса розташований акведук, побудований у часи римського правління. Неподалік розташований мертве місто Перзі - ніколи саме велике місто античної держави Памфілії. - руїни якого дотепер уражають і притягають, подібно єгипетським пірамідам.
Щоб побачити унікальне чудо природи, то в Туреччині треба обов'язково відвідати Каппадокію. Тут збереглися складчасті гірські породи і підземні міста перших християн, що ховалися тут від переслідувань. У горах християни будували підземні церкви разючої краси (зовні вони були добре замасковані, що дозволило їх уберегти від розгарбування).
На горі Немрут, що знаходиться на сході країни біля міста Адьяман є музей під відкритим небом, і вважається восьмим чудом світла. На висоті 2000 метрів із землі виростають величезні барельєфи, 10-метрові статуї богів, людські і пташині голови з каменю. Дотепер залишається загадкою яким образом ці камені були підняті на таку висоту. Схід і захід сонця підсилюють магнетизм і таємничість цього місця.
На закінчення необхідно помітити, що в самім місті Анталия варто оглянути старе місто з вузькими вуличками і базарчиками. Місто Анталия був названий на честь його засновника Атталоса, царя Бергами. Стара фортечна стіна майже не зруйнована, а мінарет Іівлі зберігся в первозданному вигляді. Уночі, коли місто запалює вогні і відкривають двері барів, ресторанів і дискотек, можна повною мірою насолодитися високою якістю їжі, сервісу і розваг. 
Крім оглядів визначних пам'яток Туреччини, тут можна добре відпочити: адже там тепло, море, сонце. Це чудовий курорт можна відвідувати цілий рік. Туристичні фірми розробляють спеціальні програми відпочинку, екскурсії.
Можна відвідати з дітьми Акваленд – світ водяних розваг, прокотитися на яхті по Середземн морю, зробити захоплюючий спуск по гірській ріці на каное і плотах (називається рафтинг).Захопливим плаванням можна запам'ятати красу підвідного плавання, узявши напрокат відеокамери для підвідних зйомок. 
Для аматорів туризму розроблена безліч маршрутів екскурсій. 
Таким чином, Туреччина – країна, що володіє великими рекреаційними ресурсами, залучає до себе увага туристів з усього світу з пізнавальними, лікувально-оздоровчими, екскурсійними й іншими цілями, що приводить до взаємного співробітництва країн.

 

Корисна інформація для туристів

 

За мусульманською традицією, заходячи в мечеть, в приватний будинок, треба роззутись. Турки відрізняються чесністю, ввічливістю. Бесіда не повинна починатися з основної теми, не¬обхідно проявити стриманість. Туркам буде приємно, якщо декілька фраз будуть вимовлено на їх рідній мові.
Рекомендована вакцинація проти гепатиту А і В.
Водопровідна вода придатна для пиття, але рекомендується вживати питну, розфасовану в пляшки. Її можна купити в будь-якому магазині.
Чайові дають носильникам (в межах 1 долара), офіціан¬там — 10 % від вартості обіду. Таксистам давати чайові не прийнято.

 

Внутрішні відмінності і міста

 

Туреччину умовно можна поділити на промисловий Захід, аграрно-промисловий Центр Південь, аграрний Схід. 
Найбільшими містами та економічними центрами Туреччини є її столиця Анкара і Стамбул. «Мільйонерами» стали портові міста Ізмір і Адана. 
Анкара (3,2 млн жителів) розташована в центральній частині Анатолії. Це стародавнє місто, але столицею воно стало лише в 1923 р. 
Анкара розташована в центральній Туреччині (Анатолії) на висоті 850 метрів над рівнем морить. Місто так само є центром області Анкари з 4 мільйонами жителів (у 2004 році).
У основі економіки міста - функціонування і обслуговування уряду і його адміністрацій. Анкара також є другим по важливості індустріальним містом Туреччини (після Стамбулу). Промисловість виготовляє вино, пиво, муку, цукор, макаронні вироби, молоко, цемент, будівельні матеріали, трактори, килими і вироби зі шкіри. За останні десятиліття важливою статтею доходу міста став і туризм.
Будучи столицею, Анкара також є важливим транспортним вузлом. Це центр авіа і залізничного транспорту країни. Анкара — місто-побратим Києва.
Стамбул (6 млн жителів) — місто на берегах протоки Босфор, яка ділить його на європейську та азіатську частини. Це найбільший про¬мисловий, торговий, культурний і туристичний центр країни і головний її транспортний вузол. В його промисловості домінують легка та харчова галузі, є також окремі підприємства машинобуду¬вання (електротехніка, автоскладання) і фарма¬цевтики. Азіатська частина Стамбула — це переважно селитебні території і портове господарство. Майже 3/4 населення і головний економічний та культурний потенціал знаходяться на європейсь¬кому березі. Бухта Золотий Ріг поділяє його на Старе (південне) і Нове (північне) місто.
Стамбул під назвою Візантія засновано греками ще в VI ст. до н.е. Двічі місто було столицею великих імперій: в 330-1453 pp. під назвою Кон¬стантинополь — столицею Візантії і в 1453-1922 pp. — під сучасною назвою столицею Османської імперії. В місті багато пам'яток різних епох. Найвідоміші — собор Святої Софії і сул¬танський палац Топкапі (тепер музей), а також функціонуючий величезний критий ринок.
Адана (1,1 млн. жителів) – місто на півдні Туреччини, за 70 км від побережжя Середземного моря, в історичній обл. Кілікія, на р. Сейхан. Сліди хеттского поселення, можливо, XIV ст. до н. е., а також сліди панування Ассірії і Персії. У 66 р. до н.е. стало колонією Риму, відродився в VI ст. при халіфові Гарун Аль-Рашиде (який дав місту його сучасне ім'я). У 1517 р. стало частиною імперії Османа. Кам'яний арочний міст через річку, побудований імператором Адріаном і перебудований при імператорові Юстініане. Мечеть Улу-Камі (XVI ст.). Три музеї: археології і античного мистецтва (експонати хеттської і римської епох), етнографічний, культури. Головний центр текстильної промисловості Туреччини; тракторна, хімічна, харчова (бавовняне масло), тютюнова промисловість; виробництво штучних і синтетичних волокон, виробів з бетону. 

 
Категорія: Географія 10 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: географія 10 клас, країни світу, Туреччина
Переглядів: 83 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]