Головна » Файли » Географія 8 клас

Зона мішаних лісів. Географічне положення, межі і розміри.
03.02.2016, 20:43

Зона мішаних лісів. Географічне положення, межі і розміри. Характерні риси природних комплексів: поширення піщаних порід, рівнинність поверхні, надмірна зволоженість, заболоченість, низька природна родючість ґрунтів, залісненість. Сучасні ландшафти. Природоохоронні території.


Географічне положення. Лісова зона лежить у північній частині України. Вона займає 28 % території країни. У ній виділяють дві підзони: мішаних (хвойно-широколистих) і широколистих лісів. Мішані ліси, які називають Поліссям, тягнуться із заходу на схід широкою смугою між північним кордоном України і умовною лінією, що проходить містами Володимир-Волинський — Луцьк — Рівне — Житомир — Київ — Ніжин -Глухів. Полісся — це дивовижний край лісів і річок, де не буває нищівних засух, де повітря пахне сосною і хмелем, і здається, що його можна пити як березовий сік. Так поетично описують свій край поліщуки.


На заході України мішані ліси змінюються у південному напрямку широколистими, які поширюються до Передкарпатської височини і кордону з Молдовою.


Рельєф і корисні копалини. Підзона мішаних лісів займає здебільшого Поліську низовину, її поверхня майже плоска, з невеликим похилом до Дніпра і Прип'яті. Абсолютні висоти низовини рідко перевищують 200 м, найвищою ділянкою є Словечансько-Овруцький кряж (понад 300 м). На рельєфі позначився вплив льодовика: він приніс з півночі відшліфовані камені-валуни, залишив відклади у вигляді піщаних полів, моренних горбі в та валів (Волинське пасмо). Перевіяні вітром піски утворюють дюни завдовжки до 5 км і заввишки до 18 м. Широколисті ліси вкривають височини — Волинську, Розточчя,  Гологоро-Кременецький кряж, Подільську, Хотинську. Височини зазнали тектонічного підняття наприкінці кайнозойської ери, що спричинило врізання річкових долин, поширення водноерозійних форм поверхні. 

 

Внаслідок цього рельєф у багатьох місцях є горбогірним, висоти нерідко перевищують 400 м над рівнем моря. Так, на заході Подільської височини здіймаються Товтри. Водночас на вододільних ділянках трапляються плоскі височини — плато. Подільська височина і Прут-Дністровське межиріччя — найбільше в Україні скупчення карстових форм рельєфу. Там зосереджені понад 100 печер. Серед них і найдовші в світі в гіпсових відкладах — Оптимістична, Озерна, Попелюшка, а також Кришталева, Млинки та інші.


У місцях неглибокого залягання кристалічних порід знайдено поклади міді (Волинська область), каолінів, гранітів, базальтів, лабрадоритів, габро і коштовного каміння — топазів, яшми, бурштину (Рівненська, Житомирська області), фосфоритів (Сумська, Хмельницька області). Повсюдно на Поліссі є поклади торфу, а на Поділлі — вапняків. На кордоні з Польщею лежить Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн.


Клімат і внутрішні води. Клімат зони помірно континентальний. Температура повітря змінюється із заходу на схід у січні від -4 до —8 °С, у липні — від +17 до +19 °С. У лісовій зоні випадає найбільше опадів серед рівнинних територій України (600—700 мм зарік).


При невеликій випаровуваності зволоження там надмірне. Тому характерною особливістю лісової зони є заболоченість. Серед боліт переважають низинні, що лежать уздовж річок. У центрально-східній частині зону перетинає Дніпро, приймаючи притоки Прип'ять, Десну, Тетерів, Ірпінь. Густу річкову мережу формують їх річкові системи. Прип'ять бере початок у північно-західній частині Волинської області і лише своїми верхів'ям і пониззям належить Україні, її численні рукави, протоки та старі річища навесні заливаються водою і утворюють суцільний водний простір. Найбільші притоки Прип'яті — Турія, Стохід, Стир, Горинь (з притокою Случ), Уж. Усі річки мають широкі долини з низькими берегами, повільну течію.  Вони повноводні, тому що живляться передусім атмосферними опадами.

 

На крайньому заході подібні характеристики має Західний Буг. На півдні зону окреслює Дністер, його ліві притоки, що перетинають Подільську височину, утворюють у пониззях глибокі, часто каньйоноподібні долини. На Поліссі найбільше в Україні озер. Здебільшого це невеликі водойми з чистою проточною водою. У північно-західній частині зони лежать Шацькі озера (Світязьке, Пулемецьке, Лука, Пісочне та інші), які мають в основному карстове походження і живляться струмками й джерелами. Уздовж річок поширені невеликі озера-стариці. На Подільській височині трапляються маленькі карстові озера-«вікна».


Ґрунтово-рослинний покрив і ландшафти. У природному районуванні України підзона мішаних лісів виділяється як Поліський фізико-географічний край (або Українське Полісся), а підзона широколистих лісів — як Західноукраїнський край.
    

У Поліському фізико-географічному краї під мішаними лісами переважають дерново-підзолисті ґрунти, їх родючість невисока через значну кислотність і надмірне зволоження. Ще менш родючими є ґрунти, що сформувалися в долинах річок та пониззях — лучні, болотні, торфово-болотні і торфовища.


Порівняно з іншими природними комплексами рівнинної частини України рослинність Полісся (лісова, лучна й болотна) збереглася краще, однак сама назва «полісся» радше відображає його природничу історію, аніж сучасний стан. Колись ліси вкривали 90 % території, нині вони займають 25 %. Ще 10 % площі припадає на луки. Характерні для Полісся болота охоплюють понад 4 % його території. Загалом на Поліссі відомо понад 1500 видів рослин.


З лісових угруповань найбільше сосново-дубових лісів. Підлісок у них утворюють ліщина, бузина, верба, бруслина, численні трав'яні рослини. На піщаних масивах ростуть негусті соснові ліси (бори). Кущів і трав у них майже немає, знижені ділянки суцільно покриті мохом. Зволожені місцевості зайняті переважно вільховими, й березовими лісами. Луки на Поліссі поширені не тільки на заплавах, а й на місці вирубаних лісів. Найбільше розмаїття трав'яних рослин — на заплавних луках. Подекуди трапляються піски, вкриті чебрецем або вересом. Низинні болота характеризуються різнотрав'ям, серед якого — півники болотні, вербозілля, бобрівник, білозір болотний. Верхові болота, порослі мохом, журавлиною, росичкою, трапляються рідко. Серед піщаних низовин Полісся є великі болота, вкриті купинами з трав.


У Західноукраїнському краї під, широколистими лісами сформувалися сірі лісові ґрунти. Із просуванням на схід поширюються чорноземи, на яких колись великими островами буяла лучна й степова рослинність. Панівні в минулому широколисті ліси нині займають менш як 15 % площі краю. Переважаючими листяними породами є дуб і бук (на заході), дуб і граб (на сході). Поширені також ясен, клен, липа, зрідка трапляються штучно насаджені сосна і ялина. Степова рослинність збереглася невеликими плямами на схилах горбів чи в балках.


У лісах живуть козуля, єнотоподібний собака, кабан, вовк, лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка трапляються бурий ведмідь і рись. Уздовж річок будують свої хатинки бобри. Є багато птахів — тетерук, глухар, журавель, лелека.


Отже, фізико-географічне різноманіття лісової зони України утворюють такі природні ландшафти: мішанолісові хвойно-широколисті низовинні (поліські), широколистолісові височинні, заплавні лучні та лучно-болотні. Проте нині більшу частину території зони займають природно-антропогенні ландшафти.


Природокористування та охорона природи. Лісова зона України і сусідніх з нею Білорусі та Польщі є прабатьківщиною слов'ян. Саме звідси вони розселилися по всій Східній Європі. Тривалий час лісова зона була негусто заселена, природні праліси зберігалися в майже незайманому вигляді. Активне знищення лісів унаслідок господарської діяльності людини розпочалося на заході України в XVI ст., а в Поліссі — у XIX ст. Надалі посилилися сільськогосподарське освоєння земель, промислові лісозаготівлі, виникали міста, прокладалися шляхи. У наш час сільськогосподарські ландшафти охоплюють понад 65 % площі Полісся та близько 80 % — широколистих лісів. Величезні зміни відбулися в природних ландшафтах після осушення людиною боліт та випрямлення русел річок.


Для збереження ландшафтів Полісся, лісової і болотної рослинності в підзоні мішаних лісів організовано природоохоронні території. Зокрема, у Поліському, Рівненському і Черемському природних заповідниках вивчають і охороняють лісові та болотно-торфові масиви. У Поліському заповіднику проводять спостереження за станом довкілля в умовах значного радіоактивного забрудненнятериторії після аварії на Чорнобильській АЕС. У ЦІацькому національному природному парку під охороною перебувають 22 озера, в яких водяться цінні види риб (щука, карась, окунь, вугор, сом), та болота, що лежать серед соснових лісів і вільшня-ка. У Мезинському і Деснянсько-Старогутському національних парках оберігають заболочені лісові масиви та заплавні луки й озера.


Ландшафти, характерні для підзони широколистих лісів, охороняються у природному заповіднику «Розточчя» і національному парку «Яворівський» . Там оберігають ділянки так званих середньоєвропейських лісів з бука і дуба. У заповіднику «Медобори» і національному парку «Подільські Товтри» охороняють унікальні природні комплекси Товтрового кряжу.

Запам'ятайте
Мішані ліси (Полісся) займають північну частину території України, а широколисті — західну.


Підзоні мішаних лісів притаманні заболоченість, льодовикові форми рельєфу, дерново-підзолисті ґрунти, сосново-дубові, соснові та вільхові ліси.


Для підзони широколистих лісів характерні височинний рельєф, сірі лісові ґрунти й чорноземи, дубово-букові та дубово-грабові ліси.

Категорія: Географія 8 клас | Додав: morozallaiwanowna | Теги: межі і розміри., Зона мішаних лісів. Географічне пол
Переглядів: 45 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]