Базові поняття епідеміології та класифікація інфекційних хвороб - Захист Вітчизни 11 клас дівчата - Каталог файлів - Журавський НВК І-ІІІ ступенів

 
Головна » Файли » Захист Вітчизни 11 клас дівчата

Базові поняття епідеміології та класифікація інфекційних хвороб
27.02.2016, 15:04

Інфекція – це патологічний процес в організмі людини або тварини, який виникає внаслідок про­никнення, розмноження та життєдіяльності хворобо­творних мікроорганізмів (вірусів, бактерій, грибків тощо).

Інфекційні хвороби мають особливість швидко розповсюджуватися серед людей. Безперервний ланцюг передавання інфекції на певні території в зовнішньому середовищі називають епідемічним процесом. Для виникнення й безперервного протікання цього процесу необхідна взаємодія трьох обов’язкових ланок:

  • джерела інфекції (об’єкту, який є місцем природного перебування та розмноження збудників і в якому відбувається їх природне накопичення), яким може бути хвора людина чи тварина, або носій інфекційної хвороби;
  • шляхів передавання збудників інфекції (вода, по­вітря, ґрунт, брудні руки тощо);
  • сприйнятливості організму до інфекції (біологічна здатність тканин організму людини або тварини бути оптимальним середовищем для розмноження збудників).

Якщо інфекційним захворюванням охоплюються великі групи людей, які пов’язані між собою ланкою зараження, говорять про наявність епідемії. Розповсюд­ження інфекційних захворювань на цілі континенти або на всю земну кулю позначається терміном пандемія.

Наприкінці ХІХ століття у зв’язку із розвитком мікробіології з’явилися перші класифікації інфекційних захворювань. Найбільш досконала класифікація, якою науковці широко користуються до теперішнього часу, була розроблена Л. В. Громашевським. В її основу по­кладено: місце локалізації (перебування) збудника в мак­роорганізмі, механізм та шлях його передачі.

Сукупність способів, які забезпечують переміщення збудників із зараженого організму в незаражений, називається механізмом передачі інфекції.

Елементи оточуючого середовища (повітря, вода, харчові продукти, ґрунт, предмети побуту тощо), які забезпечують перехід збудників із одного організму в інший називають факторами передачі інфекції.

Форми реалізації механізму передачі інфекції, включаючи й сукупність факторів, які приймають участь у поширенні відповідної хвороби, називають шляхами передачі збудників інфекції.

Класифікація інфекційних хвороб

за Л. В. Громашевським:

  1. Інфекції дихальних шляхів - грип, аденовірусні інфекції, кір, скарлатина, дифтерія, кашлюк, тубер­кульоз тощо. Механізм передачіповітряно-кра­пельний. Шлях передачі збудника – повітряно-кра­пельний, повітряно-пиловий, контактно-побутовий.
  2. Кишкові інфекції – дизентерія, черевний тиф, холера, харчові токсикоінфекції, інфекційні гепа­тити. Механізм передачі інфекції – фекально-ораль­ний. Шлях передачі збудника – харчовий, водний, контактно-побутовий.
  3. Кров’яні інфекції – висипний тиф, СНІД. Механізм передачі інфекціїтрансмісійний. Шлях передачі збудника парентеральний.
  4. Інфекції зовнішніх покривів - грибкові ураження шкіри, ранові інфекції (правець, сказ), венеричні захворювання. Механізм передачіконтактний, шлях передачіконтактно-побутовий, статевий, ґрунтовий.

Інфекційні хвороби за характером джерела інфекції поділяють на антропонози (джерело інфекції – людина), зоонози (джерело інфекції – тварина) та антропозоонози (джерело інфекції – людина та тварина). У зв’язку із тим, що епідеміологія та профілактика антропонозів та зоонозів суттєво відрізняються, запропоновано кожну групу в класифікації Л. В. Громашевського поділяти на дві підгрупи – антропонози та зоонози.

Усі заходи боротьби з інфекційними хворобами поділяють на профілактичні та протиепідемічні.

Профілактичні заходи спрямовані на попередження виникнення, розвитку та поширення інфекційних хвороб серед населення. Важливе значення має санітарно-про­світницька робота, яка проводиться медичними праців­никами з метою підвищення санітарної та валеологічної культури населення; підвищення опірності організму людини та загальні санітарно-гігієнічні заходи.

Протиепідемічні заходи спрямовані на три ланки епідемічного процесу одночасно:

  1. Виявлення та ізоляція джерела інфекції - хворої або зараженої людини; осіб, які спілкувалися з хворими та заразним матеріалом, бактеріо- й вірусоносіїв; виявлення та знищення хворих тварин. Режимні заходи: карантин, обсервація та медичне спостереження.
  2. Заходи, спрямовані на розрив шляхів пе­редавання інфекції як то: знищення переносників інфекції, хлорування води, обробка харчових продуктів, особиста гігієна, дезінфекція.
  3. Формування несприйнятливості до інфекції шляхом профілактичних щеплень при деяких інфекціях (туберкульоз, дифтерія, правець, кір, грип тощо).

Дезінфекція (від французького „des” – заперечення, і латинського „infectio” – зараження) – це знищення в середовищі, що оточує людину, патогенних мікроорга­нізмів, їх переносників, а також гризунів.

Розрізняють такі розділи дезінфекції:

  • власне дезінфекцію;
  • дезінсекцію;
  • дератизацію.

Власне дезінфекція – заходи, спрямовані на зни­щення хвороботворних мікроорганізмів в епідемічному вогнищі.

Методи власне дезінфекції: фізичні (дія високих температур: кип’ятіння, прасування, прожарювання тощо); механічні (миття, фільтрація, провітрювання, витрушування); хімічні (застосування хімічних речовин).

Види власне дезінфекції: профілактична (спрямована на запобігання виникнення та поширення інфекційних хвороб, наприклад, хлорування води, дезінфекція посуду у закладах громадського харчування тощо); вогнищева (спрямована на знищення хвороботворних мікроорга­нізмів в епідемічних вогнищах). Вогнищева дезінфекція в свою чергу поділяється на:

а) поточну – проводиться в приміщенні, де знаходиться хворий, і спрямована на попередження поширення інфекції за його межі;

б) заключну – проводиться в епідемічному вогнищі, але після видалення джерела інфекції (госпіта­лізація хворого, його смерть чи видужування).

Дезінсекція – заходи, спрямовані на знищення чле­нистоногих, які є переносниками заразних хвороб (бло­шиць, вошей, кліщів, мух, тарганів тощо).

Види дезінсекції: профілактична (спрямована на створення умов, не сприятливих для життя членисто­ногих); винищувальна (знищення членистоногих на території існування людини).

Методи дезінсекції: фізичний (дія високої темпе­ратури, прасування, кип’ятіння, камерна обробка); хі­мічний (використання хімічних речовин, що мають інсектицидні властивості); біологічний (використання інших тварин: птахів, комах).

Дератизація – заходи, спрямовані на знищення гри­зунів, які є джерелами або переносниками інфекцій.

Види дератизації: профілактична (санітарно-гігіє­нічні, санітарно-технічні та агротехнічні заходи, спрямовані на захист продуктів харчування від гризунів); знищувальна (знищення гризунів у приміщеннях, де збе­рігаються продукти харчування).

Методи дератизації: механічний (відловлювання гризунів); хімічний (застосування отруйних речовин); біологічний (використання інших тварин: котів, собак).

Категорія: Захист Вітчизни 11 клас дівчата | Додав: morozallaiwanowna | Теги: Базові поняття епідеміології та кла
Переглядів: 188 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]