Головна » Файли » Захист Вітчизни 11 клас дівчата

Ін’єкції
27.02.2016, 14:22

Ін’єкцією називають введення ліків внутрішньо­шкірно, підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно, внутрішньоартеріально). Шляхом ін’єкції ліки можна також вводити в плевральну або черевну порожнину, в серце, в порожнину суглобів, кістковий мозок, спинномозковий канал. При такому способі введення ліки потрапляють у кров, минаючи печінку та уникаючи дії травних ферментів. Це забезпечує швидку дію препаратів і можливість точного їх дозування.

Для виконання ін’єкцій користуються шприцами ємністю від 1 до 20 мл (1, 2, 5, 10, 20 мл).

 

Мал. 21. Будова шприца: а – циліндр; б – конус для насадки голки; в – поршень; г – рукоятка поршня; д – знім-на кришка; е – стержень; є – голка

Вибір шприца залежить від виду ін’єкції та кількості ліків, які необхідно ввести. Зараз використовують шприци одноразового застосування.

Шприц складається з порожнистого циліндра з нанесеними поділками та поршня. Один кінець циліндра закінчується конусом для насадки муфти голки, другий відкритий для введення поршня. Поршень насаджений на стержень з рукояткою. Він вільно рухається в циліндрі, щільно прилягаючи до його стінок (мал. 21).

Ін’єкційна голка – порожниста вузька металева трубка, один кінець якої косо зрізаний і загострений, а на другому кінці щільно закріплена муфта, виготовлена із спеціальної пластмаси й зафарбована певним кольором. Для виконання різних ін’єкцій застосовують голки різні за діаметром та довжиною. Для внутрішньом’язової ін’єкції використовують голку довжиною до 40 мм і діаметром 0,8 мм, муфта якої, як правило, зеленого або сірого кольору; для підшкірної ін’єкції – довжиною 24 мм і діаметром 0,5 мм, муфта якої синього, бірюзового або голубого кольору.

Щоб зібрати шприц з крафт-пакета, його потрібно обережно розірвати. Не торкаючись внутрішньої (стериль­ної) поверхні пакета, шприц беруть за рукоятку поршня і виймають з упаковки. Голку беруть за муфту, закріп­люють і притирають на конус для насадки голки. Кате­горично забороняється торкатися пальцями до самої голки, не захищеної спеціальним ковпачком.

Щоб набрати в шприц необхідну кількість лі­карського препарату, необхідно визначити ціну поділки шприца, тобто кількість розчину, що знаходиться між двома найближчими поділками.

Перед тим як зібрати шприц і виконати ін’єкцію, потрібно підготувати свої руки: нігті мають бути коротко підстрижені, без лаку, обручки потрібно зняти. Для миття рук використовують господарське мило (дворазове намилювання) та щітку. Після цього руки протирають ватною кулькою, змоченою етиловим спиртом (особливо нігтьові фаланги). Обробленими руками не можна торкатися сторонніх предметів.

Техніка набирання ліків:

  • Лікарські препарати для парентерального введення випускають в ампулах та флаконах різного об’єму. Перед тим як набрати в шприц ліки, необхідно переконатися, чи відповідають вони призначенню, перевірити напис на ампулі чи етикетку на флаконі, а також термін придатності.
  • Потім ампулу легко струшують, щоб весь розчин знаходився у її широкій нижній частині. Шийку ампули надпилюють терпугом і відламують, обгор­нувши змоченою в 96% спирті ватною кулькою.
  • Щоб набрати ліки з ампули, її беруть у ліву руку між ІІ і ІІІ пальцями. Шприц тримають правою рукою, голку обережно, щоб не доторкнутися до неї пальцями, вводять в отвір ампули, перекладають шприц у ліву руку і, притримуючи циліндр І, ІV і V пальцями лівої руки, правою повільно відтягують поршень. Якщо ампула об’ємом 5, 10, 20 мл, то під час набирання ліків поступово трохи піднімають дно ампули вгору для швидкого всмоктування розчину в шприц.
  • Для запобігання повітряній емболії пухирці повітря, наявні в шприці, необхідно видалити. Для цього шприц з голкою тримають вертикально, голкою догори і, притримуючи її за муфту вказівним пальцем, помірними рухами поршня, поступово виштовхують з нього повітря до появи крапель ліків з просвіту голки (одночасно перевіряючи про­хідність голки).

Техніка виконання підшкірних ін’єкцій

Підшкірні ін’єкції забезпечують відносно швидке (через 20 хв.) всмоктування лікарських препаратів у загальне коло кровообігу. Для підшкірних ін’єкцій час­тіше використовують зовнішню поверхню плеча, підло­паткову ділянку, передньозовнішню поверхню стегна, бокову поверхню черевної стінки і ділянку навколо пупка. В цих місцях шкіру і підшкірну основу легко захопити в складку, до того ж відсутня небезпека ушкодження великих нервів та судин. Положення хворого сидяче. Протипоказані підшкірні ін’єкції при глибоких змінах шкіри, ранах, гнійниках, що поширюються на місця, де треба робити маніпуляцію, а також вираженому набряку та рубцевих змінах підшкірної основи.

Підшкірно вводять 1-2 мл розчину, максимальний об’єм не повинен перевищувати 5мл. У місці ін’єкції шкіру протирають 96% спиртом або обробляють 5% спиртовим розчином йоду. Наповнений ліками шприц тримають у правій руці, циліндр його затискають між І та ІІІ – ІV пальцями, ІІ палець лежить на муфті голки, а V – на його поршні.

Мал. 22. Техніка виконання підшкірних ін’єкцій

 

Тримаючи шприц вертикально і легко натискаючи на поршень, видаляють з нього пухирці повітря. Вказівним та великим пальцями лівої руки захоплюють шкіру з підшкірною основою у відповідній ділянці і відтягують її догори (мал. 22). Коротким швидким рухом під гострим кутом (20-30˚) по току лімфи (від периферії до центру) вколюють голку зрізом догори на 2/3 її довжини в основу утвореної складки на глибину 1-2 см між І та ІІ пальцями лівої руки. Після проколу шкіри складку відпускають і ІІ-ІІІ пальцями лівої руки затискають обід циліндра шприца, а І пальцем надавлюють на рукоятку поршня і повільно вводять ліки під шкіру. Потім лівою рукою прикладають змочену в 96% спирті ватну кульку до місця уколу і швидким рухом витягують голку. Цією ж ватою лівою рукою злегка масують місце введення ліків, щоб вони краще розподілилися в підшкірній основі.

При підшкірних ін’єкціях можливі ускладнення. Одним з них є потрапляння голки в просвіт кровоносної судини та введення в неї лікарських речовин.

Поранення стінки судини призводить до кровотечі і підшкірних крововиливів. Для зупинки кровотечі місце проколу притискають стерильною ватною кулькою. При недостатньо глибокому уколі голки лікарські препарати потрапляють не в підшкірну основу, а в товщу шкіри, що може спричинити її некроз. Не виключена можливість поломки голки в товщі тканин. Найчастіше голка лама­ється в місці з’єднання її з муфтою, тому голку реко­мендується вводити не повністю, а на 2/3 її довжини.

Після підшкірної ін’єкції в деяких випадках з’яв­ляється біль і почервоніння шкіри в місці уколу, а також утворюється підшкірний інфільтрат. Найчастіше це спостерігається при недотриманні правил асептики, а також при одноразовому введенні великого об’єму ліків та при постійному введенні лікарських препаратів в одне й те саме місце. Для профілактики цього ускладнення слід постійно чергувати місця ін’єкцій, не вводити великого об’єму ліків одномоментно, суворо дотримуватися правил асептики. При виникненні ускладнень до місця ін’єкції прикладають зігрівальний компрес з 40-45% спирту.

Техніка виконання

внутрішньом’язових ін’єкцій

Внутрішньом’язові ін’єкції, порівняно з підшкір­ними, мають певні переваги. Багато лікарських препаратів при підшкірному введенні спричинюють місцеве подразнення тканин, а іноді утворюють інфільтрати та призводять до розвитку абсцесів. При внутрішньом’язовому їх введенні, завдяки наявності у м’язах численних кровоносних та лімфатичних судин, препарати всмоктуються швидше і не призводять до ускладнень. Внутрішньом’язові ін’єкції проводять у верхньозовнішній квадрат сідничної ділянки або передньозовнішню поверхню стегна. Для визначення місця уколу область сідниці умовно поділяють на чотири квадрати: укол голкою здійснюють у верхньозовнішньому квадраті сідниці, де немає великих судинних і нервових стовбурів. Для внутрішньом’язових ін’єкцій беруть шприц об’ємом 5-10 мл, голку довжиною 3,5-4 см з достатньо широким просвітом. За один раз вводять не більше 10 мл розчину.

Підготовку рук, збирання шприца, набирання ліків проводять згідно з загальноприйнятими правилами, що викладені вище. При введенні ліків у ділянку сідниці хворий лежить на животі або на боці. При цьому м’язи повністю розслабляють. Шкіру в місці ін’єкції протирають ватною кулькою, змоченою 96% спиртом. У правій руці тримають приготовлений шприц з голкою (ІІ пальцем притримують поршень, V – муфту голки, а іншими пальцями притримують циліндр шприца). Між І та ІІ пальцями лівої руки шкіру на місці виконання маніпуляції розтягують та фіксують. Перпендикулярно до поверхні шкіри різким рухом вколюють голку на глибину 5-7 см, проколюючи при цьому шкіру, підшкірну основу, фасцію та м’яз (мал. 23). До введення ліків треба дещо відтягнути поршень і переконатися в тому, що голка не потрапила в просвіт судини (в шприці не з’являється кров). Потім повільно вводять ліки, натискаючи на поршень лівою рукою. Після введення ліків швидким рухом видаляють голку, одночасно притискаючи до шкіри кульку з 96% спиртом. При введенні ліків у м’яз стегна хворий повинен лежати на спині, шприц необхідно тримати під гострим кутом, щоб не пошкодити окістя стегнової кістки.

 

Мал. 23. Техніка виконання внутрішньом’язових ін’єкцій

При виконанні внутрішньом’язових ін’єкцій можуть виникнути певні ускладнення. При порушенні правил асептики, користуванні тупою або короткою голкою на місці ін’єкції виникає інфільтрат (ущільнення) або розвивається абсцес. Одномоментне введення великих об’ємів лікарських препаратів (понад 10 мл) призводить до перерозтягнення м’язів і поганого розсмоктування ліків. При введенні ліків в окістя відзначається стійка болючість у місці ін’єкції. Не виключена можливість поломки голки, тому при введенні її в товщу м’яза стежать, щоб над поверхнею шкіри залишилося не менше ніж 0,5см довжини голки.

Категорія: Захист Вітчизни 11 клас дівчата | Додав: morozallaiwanowna | Теги: Ін’єкції
Переглядів: 336 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]