Головна » Файли » Захист Вітчизни 11 клас дівчата

Опіки. Їх ознаки та перша допомога
23.02.2016, 00:41
1.4. Опіки. Їх ознаки та перша допомога

Опіками називають ушкодження тканин, що вини­кають внаслідок дії термічних, фізичних чи хімічних агентів.

Опіки становлять близько 6% всіх травм мирного часу й часто призводять до втрати працездатності, а іноді – до смерті. Розрізняють термічні, електричні, хімічні та радіаційні опіки.

Термічні опіки виникають у результаті дії на по­верхню тіла людини високої температури (полум’я, по­трапляння на шкіру гарячої рідини, розпечених предме­тів). Залежно від клінічних ознак і глибини ушкодження тканин їх поділяють на чотири ступені:

І ступінь – на ушкодженій ділянці шкіра червоніє, набрякає, відчувається сильний, пекучий біль. Без ліку­вання все це безслідно зникає на 3-6 добу.

ІІ ступінь – на шкірі з’являються пухирі, наповнені жовтуватою рідиною (лімфою), відчувається сильний біль. Ці опіки, якщо не ускладнюються інфекцією, на­приклад, при розкриванні пухирів, самостійно загоюються через 2-3 тижні без утворення рубців.

ІІІ ступінь – виникає омертвіння (некроз – незво­ротне припинення життєдіяльності тканин в живому організмі) всієї поверхні шкіри. На фоні ділянок почер­воніння, пухирів, що лопнули, видно ділянки білої або бурої шкіри з уривками епідермісу (щільний струп). Така шкіра суха і безболісна.

ІV ступінь – спостерігається помітне омертвіння та обвуглювання тканин (дуже щільний коричневий або чорний струп різної товщини) на фоні змін, характерних для опіків третього ступеня. Ушкоджується не тільки шкіра і підшкірна основа (клітковина), а нерідко й підлеглі м’язи, сухожилки, кістки.

Опіки, при яких ушкоджуються лише поверхневі шари шкіри, вважаються поверхневими. До них належать опіки першого та другого ступенів. Опіки третього та четвертого ступеня загоюються через утворення рубця і вважаються глибокими, адже виникає некроз усіх шарів шкіри. Самостійне загоювання таких ран можливе при ушкодженні не більше ніж 1% поверхні тіла, решта випадків вимагає спеціального хірургічного втручання.

Під час опіків завжди спостерігається загальна реакція організму на травму. Патологічний стан організму, що виникає у відповідь на опік, називають опіковою хворобою.

Визначення площі обпеченої поверхні має велике значення для лікування та прогнозу. Опіки, які займають до 10% поверхні шкіри, звичайно розглядаються як місцеве ушкодження. Більш значні опіки II – IV ступеня, які займають 25-30% поверхні тіла і більше, викликають значні зміни в організмі і потребують спеціальної допомоги.

Для визначення площі опікової поверхні тіла широко користуються “правилом дев’ятки”, згідно з яким окремі частини людського тіла кратні таким площам шкіри (у %) (дивись мал. 3).

При невеликих площинах обпеченої поверхні (до 10%) доцільно користуватися “правилом долоні” – пло­щина долоні дорослої людини складає 1% від площини власного тіла.

Мал. 3. Правило „дев’яток” Уоллеса для визначення площі обпеченої поверхні тіла.

Після тривалого перебування на сонці без одягу не­рідко з’являються опіки шкіри. Зазвичай, це опіки І сту­пеня. На окремих ділянках можуть бути опіки ІІ ступеня. При цьому різке почервоніння шкіри, біль, набряк і пухирі турбують потерпілого протягом 3-5 днів. Ознаки опіку шкіри при ураженні значної поверхні доповнюються ознаками загального перегрівання організму та його реакцією на опікову травму (підвищення температури, загальна слабкість, нездужання, головний біль).

 

 

Перша допомога при термічних опіках

По-перше, необхідно припинити дію термічного фактора на потерпілого. Для цього швидко вивести або винести потерпілого із зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити та зняти тліючі залишки. Інколи, злякавшись, людина починає бігати в палаючому одязі, але полум’я в такому випадку роздувається і збільшується. Щоб загасити палаючий одяг, треба лягти на землю й покачатись по ній. Крім того можна також опустити ураженого у воду, закидати палаючі частини тіла снігом або піском, полити водою, накинути пальто, ковдру або цупку тканину, але не закутувати ними, тому що це приведе до поглибленого опіку (дія високої температури на тіло продовжується). Не накривати потерпілого з головою тому, що він може вдихнути гаряче повітря та отримати опік верхніх дихальних шляхів. Залишки одягу, що прилипли до тіла ні в якому разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями.

По-друге, для зняття сильного болю можна охоло­дити струменем холодної води з крану або занурити ушкоджені ділянки тіла в холодну воду, а взимку їх можна обкласти чистим снігом або льодом. Подібні про­цедури проводять протягом 15-20 хвилин. Крім того для запобігання опікового шоку потерпілому необхідно дати знеболююче, наприклад, 1-2 таблетки анальгіну або 100 мл вина чи 35 мл горілки. Якщо є 0,5% розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.

В народній медицині на обпечену ділянку пропо­нують накладати:

  • дрібно натерту моркву або картоплю;
  • свіжий яєчний жовток розмішаний із столовою ложкою вершкового масла до густоти майонезу;
  • подрібнені та змішані з медом стебла ревеню.

По-третє, на місця опіків необхідно накласти суху стерильну пов’язку без ліків. Не можна проколювати пу­хирі, посипати уражену ділянку шкіри крохмалем, пуд­рою, змащувати олією, милом, розчином марганцево­кислого калію, горілкою, йодом. Це може сприяти більш глибокому омертвінню тканини, подовжити час загоєння рани.

У випадку значних опіків потерпілого потрібно загорнути в чисте простирадло, забезпечити необмеженою кількістю питного: гарячим та солодким чаєм, кавою, лужною мінеральною водою або водно-сольовим розчином (1 чайна ложка солі та ½ чайної ложки соди на 1л води). Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками II – IV ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно направити до медичного закладу. Під час транспортування не допускати переохолодження потерпілого.

Електричні опіки виникають внаслідок нагрівання тканин тіла людини струмом величиною більше 1А. Вони можуть бути поверхневими та внутрішніми. Поверхневі – це ураження шкіри. Внутрішні – ураження внутрішніх органів і тканин тіла.

Перша допомога при хімічних опіках

Хімічні опіки виникають в результаті впливу на тканини різних хімічних речовин, що мають припікальну дію (кислоти, луги, солі важких металів). Основні зов­нішні ознаки хімічних опіків аналогічні термічним опікам.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. Від азотної кислоти вони мають світло-жовтий колір, сірчаної кислоти – сіро-білий з нас­тупною зміною до коричнево-чорного кольору. Обпечені лугами частини тіла мають блідий колір. При опіку лугами тканина волога, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речо­виною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім ушкоджену ділянку тіла енергійно змивають струменем води (краще під тиском), не менше 10-15 хв., поки не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після промивання водою обпечені частини обмивають такими розчинами: у випадку опіку кислотами – 2% розчином соди чи мильною водою; у випадку опіку лугами – 1-2% розчину оцтової, лимонної чи борної кислоти. В разі опіку фосфором роблять примочки з 5% розчину марганцевокислого калію. Після цього на обпе­чену поверхню тіла потрібно накласти суху пов’язку.

Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов’язку.

Радіаційні опіки виникають внаслідок дії іонізу­ючого випромінювання на шкіру людини. При цьому від­бувається іонізація тканин, що веде до дегенерації білків. В залежності від дози та тривалості опромінення такі опіки можуть бути гострими, підгострими та хронічними.

Категорія: Захист Вітчизни 11 клас дівчата | Додав: morozallaiwanowna | Теги: Опіки. Їх ознаки та перша допомога
Переглядів: 441 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]