Специфічні ознаки деяких отруєнь, перша допомога при них - Захист Вітчизни 11 клас дівчата - Каталог файлів - Журавський НВК І-ІІІ ступенів

 
Головна » Файли » Захист Вітчизни 11 клас дівчата

Специфічні ознаки деяких отруєнь, перша допомога при них
27.02.2016, 14:56

Харчові отруєння

Дуже поширеними є інтоксикації, пов’язані із споживанням їжі, які поділяються на дві групи: отруєння бактеріальної природи (коли в організм людини із недоброякісною їжею надходить величезна кількість живих патогенних мікроорганізмів), становлять близько 90% загальної кількості харчових отруєнь у світі; отруєння небактеріальної природи (включають отруєння рослинними продуктами – грибами, плодами і т.ін.).

Починаються харчові отруєння, як правило, раптово, у більшості випадків після короткого (кілька годин) інкубаційного (прихованого) періоду і характеризуються гострим та нетривалим перебігом. Захворювання іноді має масовий характер, проте кількість потерпілих може бути й незначною.

При харчових отруєннях бактеріальної природи інкубаційний період коливається від 6 до 36 годин. Захворювання починається загальним нездужанням, нудотою, блюванням, болем у животі, підвищенням температури тіла до 38,5-39,5°С. З’являються часті рідкі випорожнення, іноді зі слизом і навіть з кров’ю. У випадках важкої інтоксикації настає різке зневоднення організму, можлива гостра судинна недостатність та смерть.

Перша допомога. Рекомендується термінове проми­вання шлунку слабкими розчинами марганцевокислого калію, соди або чистою водою у великих кількостях; застосування сольових послаблюючих, адсорбентів (активованого вугілля). Призначають постільний режим, грілки на живіт, голодування. Дають пити багато рідини: чаю, відварів трав (деревію, ромашки, кропиви), мінеральної води.

Основні правила профілактики харчових отруєнь зводяться до наступного:

  • будь-які сумніви щодо якості харчових продуктів, готових до споживання, особливо консервованих (наприклад, при здутті банки чи кришки), необхідно вирішувати на користь власного здоров’я й відмовлятися від їх споживання;
  • правила особистої гігієни, при умові їх суворого та систематичного дотримання, надійно оберігають життя та здоров’я сучасної людини від невидимої токсико-інфекційної небезпеки;
  • будь-який замінник (сурогат) алкоголю – потенцій­на отрута. Тому вживання алкогольних напоїв сум­нівного походження – це великий ризик для життя та здоров’я;
  • надмірне вживання спиртних напоїв призводить до алкогольного отруєння;
  • при приготуванні їжі необхідно суворо дотриму­ватися правил її кулінарної обробки (при термічній обробці харчових продуктів ризик отруєння є значно нижчим);
  • для пиття та приготування їжі необхідно викори­стовувати лише чисту кип’ячену воду.

Отруєння грибами

Найбільш отруйною із усіх грибів є бліда поганка, яка містить токсини, що руйнують переважно клітини печінки (гепатоцити) та крові (еритроцити, лейкоцити). Менш небезпечними є мухомори, а також строчки. Але отруєння можуть спричинити також деякі інші гриби (умовно їстівні) при неправильній (недостатній) термічній обробці. Токсичні речовини таких грибів викликають сильні шлунково-кишкові розлади. Отруєння, що виникає незабаром (через 0,5-3 години) після вживання грибів, менш небезпечне, ніж те, що почалося із великим запізненням (через 8-24 години). А тому, у разі будь-яких отруєнь грибами, необхідно негайно звернутися до лікаря. До його прибуття треба діяти швидко й рішуче, намагаючись вивести токсичні речовини із організму потерпілого: промити шлунок, очистити кишечник, напувати великою кількістю води (мінеральної, лужної), соками; забезпечити спокій.

Отруєння етиловим спиртом або алкогольне

Виникає в результаті вживання надмірної кількості алкоголю (більше 500 мл горілки) та його сурогатів. Смертельна доза для дорослої людини становить 0,75 - 1 л горілки. Для хронічних алкоголіків вона може бути вищою. Для хворих, ослаблених та перевтомлених людей, а особливо для дітей, навіть невеликі дози алкоголю можуть стати причиною отруєння. Дія алкоголю спершу проявляється прискоренням пульсу, розширенням судин, поглибленим диханням, психомоторним збудженням. На зміну збудженню приходить сонливість, розлади коор­динації рухів, втрата свідомості, у важких випадках глибока кома.

При алкогольному отруєнні відмічаються значні розлади температурної регуляції. Тому люди у стані алко­гольного сп’яніння нерідко переохолоджуються, відморо­жують кінцівки, іноді замерзають. Смерть настає через припинення дихання та кровообігу. Тому при отруєнні алкоголем та медикаментозними препаратами до при­буття лікаря не можна залишати хворого одного, оскільки в нього може розвинутись порушення роботи ЦНС – гальмування або збудження її, параліч дихання, непритомність, клінічна смерть.

Перша допомога. Покласти потерпілого на бік і очистити дихальні шляхи від слизу та блювотних мас. Промити шлунок. Забезпечити доступ свіжого повітря. Дати вдихнути розчин аміаку. Можна дати випити 5-10 крапель розчину аміаку, розведеного в ½ склянці води. При гіперемії (почервонінні) обличчя – високе положення голови (має бути майже вертикальним), на голову покласти лід. Показана тепла ванна із подальшим обливанням голови прохолодною водою.

Для профілактики медикаментозних отруєнь у дітей всі медикаменти необхідно зберігати у недоступному для них місці, бажано під замком. Недопустимо зберігати ліки без етикеток, в іншій упаковці або посудині з-під напоїв. У домашній аптечці повинні знаходитись лише засоби для надання першої допомоги та ліки, призначені лікарем для лікування хвороби, наявної в даний момент часу.

Отруєння сильнодіючими отруйними речовинами

У народному господарстві нашої держави виробляється, зберігається та транспортується значна кількість хімічних сполук, деякі з них мають високу токсичність і здатні за певних умов спричинити масові ураження людей і тварин, а також забруднювати навколишнє середовище. Такі сполуки називають сильно­діючими отруйними речовинами (СДОР). Об’єкти народ­ного господарства, під час аварій або руйнування на яких можуть статися масові ураження людей, тварин і рослин сильнодіючими отруйними речовинами, називаються хімічно небезпечними об’єктами (ХНО). Територія, зара­жена СДОР у небезпечних для життя людей межах, називається зоною хімічного зараження (ЗХЗ).

ЗХЗ, утворена СДОР, включає ділянку розливу (викиду) та територію, над якою поширилися пари та аерозолі отруйних речовин. У межах ЗХЗ можуть ви­никати ураження людей як у результаті безпосередньої дії СДОР, так і через заражені предмети, воду, харчові продукти.

До найпоширеніших СДОР належать азотна кислота та оксиди нітрогену, хлор, аміак, бензин та бензол, метиловий спирт, чадний газ та фосфорорганічні сполуки (ФОС), які використовуються у різних галузях промисловості та сільському господарстві.

Для захисту організму від дії СДОР застосовують антидоти. Антидотами називають лікарські засоби, які запобігають дії отрути або усувають її з організму. Антидоти можуть використовуватися як засоби профі­лактики уражень і для надання медичної допомоги. Анти­доти особливо ефективні на початку виникнення гострого отруєння, а використання із запізненням суттєво знижує їх лікувальну ефективність.

Перша допомога при отруєнні СДОР полягає, пе­редусім, у розшуку уражених в межах ЗХЗ та негайному захисті органів дихання потерпілого. Для цього на нього одягають протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочену водою або 2% розчином питної соди у випадку отруєння хлором, при отруєнні аміаком – 5% розчином лимонної кислоти. Далі необхідно ввести антидоти (за їх наявності) і винести потерпілого із зараженої зони. При зупинці дихання необхідно зробити штучне дихання. Уражені місця шкіри, рот, ніс, слизові оболонки очей необхідно промити водою. У разі не­обхідності доставити потерпілого до медичного закладу.

Якщо надати екстрену медичну допомогу через 5 хв. після початку дії СДОР, то виживе 85% уражених, через 15 хв. – 72%, через 20 хв. і більше – понад 60%. Тому черговість та способи надання першої медичної допомоги при отруєнні СДОР необхідно знати не лише персоналу хімічно небезпечних об’єктів, рятувальним підрозділам, а й тим, хто мешкає поруч із такими об’єктами. Знати не в загальних рисах, а конкретно, відповідно до тих речовин, які можуть бути розлиті або викинуті в атмосферу при аварійних ситуаціях.

Отруєння метиловим спиртом

Серед сурогатів алкоголю, які можуть призвести до алкогольної інтоксикації найпоширенішими є метиловий спирт (метанол, деревний спирт), денатурат, одеколон тощо. Особливо небезпечний метиловий спирт. Його ток­сична дія зумовлена порушенням окисних процесів у клітинах. Основні симптоми: запаморочення, слабкість, головний біль, нудота, блювання. Характерне раннє пору­шення зору із порівняно швидким настанням сліпоти. Стан сп’яніння звичайно відсутній. Хворі неспокійні, згодом поступово входять у кому. Спостерігається розширення зіниць, слабка реакція їх на світло, зниження температури тіла, тахікардія, низький артеріальний тиск, слабкий пульс, мимовільне сечовиділення та дефекація. Смерть може настати внаслідок припинення кровообігу та дихання.

Перша допомога. Промити шлунок суспензією активованого вугілля (2-4 ст. ложки карболену на 200-400 мл води). Ввести велику кількість рідини (дати багато питва), у тому числі 3% розчин харчової соди. Доцільно застосовувати як антидот етиловий спирт (50-100 мл 30% розчину). Останній сповільнює метаболізм мети­лового спирту та сприяє виведенню його з сечею та через легені в незмінному нетоксичному стані.

Отруєння чадним газом, що містить в основному монооксид карбону (СО), може настати внаслідок порушення правил експлуатації пічного опалення (рано засунута заслінка труби, погана тяга в трубі тощо), при несправній печі, пожежі. Таке отруєння можуть також спричинити вихлопні гази, в яких вміст СО може ста­новити до 10%. Це може спостерігатися при працюючому двигуні в гаражі або в кабіні автомашини, в яку надходять вихлопні гази.

Монооксид карбону – це сильна отрута, що уражає, в першу чергу, клітини крові, а також нервову систему, м’язову тканину, серце. Потрапляючи через легені в кров, СО в 200-300 разів швидше, ніж кисень, вступає у взаємодію із гемоглобіном, утворюючи при цьому стійку сполуку – карбоксигемоглобін. Внаслідок цього гемоглобін втрачає здатність переносити кисень з легень до тканин. Порушення транспортної функції кров’яного пігменту призводить до кисневого голодування тканин, перш за все головного мозку.

Монооксид карбону не має ані кольору, ані запаху, тому отруєння ним настає непомітно. Перші ознаки отруєння чадним газом – головні болі, запаморочення, шум у вухах, нудота. Якщо дія чадного газу про­довжується, то розвивається загальна слабкість, частішає пульс, з’являється сухий кашель, блювання. Далі настає апатія, сонливість і людина втрачає свідомість. Пізніше з’являються корчі та настає смерть.

При наданні першої допомоги потерпілого необхідно негайно вивести (винести) на свіже повітря, покласти на спину, розстібнути комір, пояс. Найкращий лікувальний засіб – тривале вдихання кисню. Тому, по можливості, необхідно відразу принести з аптеки кисневі подушки. На голову та на груди кладуть холодний компрес. Якщо потерпілий при свідомості, то його необхідно напоїти чаєм або кавою. При непритомності потерпілому дають нюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. У випадку відсутності дихання або якщо воно швидко погіршується, потрібно відразу розпочати штучне дихання. Після надання першої допомоги потерпілого необхідно якнайшвидше доставити в медичний заклад.

Отруєння, спричинені

фосфорорганічними сполуками (ФОС)

Різноманітні фосфорорганічні речовини широко використовуються у сільському господарстві як інсектициди. Отруєння ФОС може відбуватися через дихальні шляхи, а також через шкіру та слизові оболонки.

Перші симптоми отруєння з’являються через 20-60 хв. і зберігаються до 6-ти годин, іноді до 1 доби. Спостерігається рясне слиновиділення, звуження зіниць очей, світлобоязнь, зниження гостроти зору, особливо у сутінках, задишка, утруднення дихання, мимовільні блювота, сечовиділення та дефекація.

Невідкладна допомога: винести потерпілого на свіже повітря. Змити милом ФОС із зовнішніх покривів; про­мити очі 2% розчином соди; промити шлунок слабким розчином перманганату калію; дати активоване вугілля та проносне. У випадку непритомності потерпілого дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом, а при зупинці дихання – зробити штучну вентиляцію легень.

Отруєння, спричинені укусами отруйних тварин

Небезпеку для життя та здоров’я людини можуть становити такі види змій: гадюка, щитомордник, гюрза, ефа, кобра. В Україні живуть два види отруйних змійзвичайна та степова гадюки (дивись мал. 32).

Мал. 32. Отруйні змії: а) гадюка; б) щитомордник; в) гюрза; г) ефа; д) кобра; е) звичайна гадюка; є) степова гадюка

Оскільки отрута при укусах отруйних змій поши­рюється уздовж лімфатичних судин, а м’язове напру­ження підсилює лімфатичну течію, потерпілого необхідно покласти на спину і забезпечити йому, по можливості, абсолютний спокій.

Негайно (доцільно в перші 5-7 хвилин після укусу) відсмоктати отруту ротом, постійно спльовуючи слину (при пошкодженні слизової оболонки губ або рота, при кровотечі ясен цього робити не можна). Час відсмокту­вання не менше 10-15 хв. По можливості, перевагу слід надавати механічним способам відсмоктування (за допо­могою гумової груші, насоса, шприца, відсмоктувальної банки чи іншого подібного засобу). Це дозволяє видалити до 30-50% отрути та суттєво зменшити інтоксикацію.

Після відсмоктування отрути, з метою сповільнення поширення залишків отрути, проводять іммобілізацію ушкодженої частини тіла, як при переломі кістки.

Припікання ранки розжареним залізом або підпалювання в ній пороху, а також нанесення додаткових розрізів для випускання крові з місця укусу не дають дієвого ефекту, а лише збільшують небезпеку потрап­ляння в рану хвороботворних мікробів.

Накладання джгута вище ранки при укусах гадюки, ефи, гюрзи, щитомордника, гримучої змії також є недоцільним, оскільки в кінцівці порушується кровообіг, різко збільшується набряк місця укусу з утворенням крововиливів, що сприяє виникненню турнікетного шоку. Однак при укусі кобри, отрута якої не спричиняє окреслених вище локальних порушень трофіки тканин, можна накладати джгут на 30-40 хвилин.

Найбільш дієвим заходом при укусі отруйної змії є введення протиотруйної сироватки, тому потерпілого необхідно якнайшвидше доставити в медичний заклад.

Серед представників членистоногих найбільш отруйними є такі види: каракурт („чорна вдова”), тарантул, скорпіон (дивись мал. 33).

Мал. 33. Отруйні види павукоподібних: а – каракурт; б – тарантул;

в – скорпіон карпатський

При дії отрути цих тварин на місці укусу утворюється дуже болюче запалення, тому потерпілому необхідно дати знеболювальний засіб (наприклад, анальгін) та прикласти холод до місця ушкодження. Наступні дії такі ж, як і при укусах змій.

Численні укуси бджіл або ос також можуть становити небезпеку для життя людини, особливо у випадках підвищеної до них чутливості. При цьому, крім місцевого набряку тканин, відмічається підвищення температури тіла, різкі головні болі, можливі навіть судоми та непритомність, а також розвиток алергійних реакцій (див. тему 4).

Перша допомога. При появі вищезазначених симптомів необхідно покласти холодний компрес на голову та на місце укусу, дати випити 1-2 пігулки димедролу чи 1 пігулку лоратадіну та як найшвидше викликати лікаря. При укусі бджоли обов’язково видаляють жало, місце укусу обробляють розчином нашатирного спирту чи ментолом, прикладають холод, вживають протиалергійний засіб.

Категорія: Захист Вітчизни 11 клас дівчата | Додав: morozallaiwanowna | Теги: Специфічні ознаки деяких отруєнь, перша допомога при них
Переглядів: 189 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]