Головна » Файли » Захист Вітчизни 11 клас дівчата

Визначення та класифікація отруєнь
27.02.2016, 14:49

Отруєння, інтоксикації – це група хворобливих станів, що викликані впливом на організм отрут різного походження.

Отруєння найчастіше спричиняються:

  • недоброякісними харчовими продуктами або неправильним їх приготуванням;
  • грибами;
  • алкоголем та його замінниками;
  • чадним газом;
  • шкідливими газами, парами та пилом, що над­ходять у повітря робочої зони (при малоефективній або непрацюючій вентиляції, порушенні техно­логічного режиму, аварії тощо);
  • медикаментами, які використовуються для ліку­вання, однак у надмірних дозах проявляють ток­сичні властивості;
  • отрутохімікатами, що використовуються для бо­ротьби із шкідниками та хворобами рослин;
  • препаратами побутової хімії, які широко вико­ристовуються для різноманітних господарських та санітарних потреб.

Класифікація отруєнь:

За походженням розрізняють такі інтоксикації:

а) випадкові, що розвиваються незалежно від волі потерпілого внаслідок самолікування та передозу­вання лікувальних засобів, при алкогольній інтокси­кації, а також при нещасних випадках;

б) навмисні, що пов’язані зі свідомим застосуванням токсичної речовини для самогубства (суїциддальні отруєння) або вбивства (кримінальні отруєння). В останньому випадку можливі й несмертельні отруєння внаслідок застосування отрути для розвитку у потерпілого безпорадного стану (для пограбування, зґвалтування тощо).

Відповідно до конкретних умов виникнення отруєння бувають:

а) виробничі (професійні) – розвиваються внаслідок дії промислових отрут, що безпосередньо використо­вуються на даному виробництві або в лабораторії;

б) побутові – найчисельніша група цієї патології, що пов’язана із повсякденним життям людини;

в) медичні – виникають через помилки медичного персоналу в дозуванні, виді або способі введення лікувальних засобів.

За принципом клінічного перебігу виділяють гострі, підгострі та хронічні отруєння.

Гострі отруєння – розвиваються при одноразовому надходженні в організм людини хімічних речовин різної природи в такій кількості, яка здатна порушити життєво важливі функції й створити небезпеку для життя. Вони характеризуються гострим початком та виразними специфічними симптомами. Треба зазначити, чим менша кількість (доза) хімічної речовини, яка викликала гостре отруєння, тим більша її токсичність, тобто отруйність. Хронічні отруєння – обумовлені тривалим, часто з перервами, надходженням отрут у малих дозах і характеризуються появою неспецифічних симптомів, що відображають первинне порушення функцій переважно нервової та ендокринної систем. Підгострі отруєннявиникають при одноразовому введенні отрути в організм і характеризуються досить сповільненим розвитком клінічних проявів та довготривалим порушенням здоров’я.

Відповідно до ступеня тяжкості розрізняють: легкі, середньої тяжкості, тяжкі, вкрай тяжкі та смертельні отруєння.

Відповідно до шляху надходження токсичної речовини в організм отруєння бувають:

  • пероральні – пов’язані із надходженням отрути через рот;
  • інгаляційні настають при вдиханні токсичних речовин, змішаних з повітрям;
  • контактні – пов’язані з надходженням отрути через шкіру та слизові оболонки;
  • отруєння через рани, наприклад, при укусах змій чи деяких комах;
  • ін’єкційні – при парентеральному введенні речовин;
  • порожнинні при потраплянні отрути в різноманітні порожнини організму (пряму кишку, піхву, зовнішній слуховий прохід, кон’юнктивальний мішок).

 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в європейських країнах з приводу гострих отруєнь у лікарні щорічно потрапляє в середньому 1 людина на кожну тисячу населення, причому більше 1% таких потерпілих помирає. Загальна кількість жертв гострих отруєнь значно перевищує число людей, що гине у дорожньо-транспортних пригодах. Для більшості речовин, що викликають гострі отруєння, незалежно від дози та шляху проникнення, характерна вибіркова токсичність, тобто здатність впливати лише на певні органи та системи організму людини. Відповідно до цього розрізняють:

  • кров’яні отрути, що впливають на клітини крові (похідні аніліну, анілін та нітрити);
  • серцеві отрути, які порушують роботу серця (окремі рослинні отрути з групи алкалоїдів, ліки);
  • легеневі отрути, що мають задушливу дію (оксиди азоту, озон, фосген);
  • нервові чи нейротоксичні отрути, що уражають клітини центральної та периферічної нервової системи (алкоголь, наркотики, чадний газ, снодійні ліки);
  • ниркові та печінкові отрути, що порушують функцію цих органів (сполуки важких металів, деякі токсини грибів, феноли, щавлева кислота);
  • кишково-шлункові отрути, які уражають страво­хід, шлунок, кишечник (концентровані розчини кислот та лугів).

У процесі отруєння виділяють чотири періоди:

1.прихований (латентний) – час від моменту потрапляння в організм отруйної речовини до появи перших ознак отруєння;

  1. період резорбтивної дії – час від моменту появи перших ознак отруєння до прояву специфічних симптомів отруєння;
  2. період максимальної резорбтивної дії – на перший план виступають симптоми глибокої дихальної та серцево-судинної нестачі, набряк мозку, судоми;
  3. період відновлення.

Розпізнавання отруєнь базується, перш за все, на опитуванні потерпілого, а також його родичів, близьких, сусідів про обставини захворювання. У ряді випадків потерпілий (при спробі самогубства) приховує факт отруєння. Тому об’єктивне обстеження хворого повинне бути проведене старанно та дуже уважно. Важливе зна­чення для діагностики має дослідження виділень хворого (блювотні маси, випорожнення тощо), а також залишків отрути, виявлених біля потерпілого (таблетки з етикеткою, порожня пляшечка з характерним запахом, відкриті ампули і т.ін.).

Категорія: Захист Вітчизни 11 клас дівчата | Додав: morozallaiwanowna | Теги: Визначення та класифікація отруєнь
Переглядів: 406 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]